Чи
не в кожному місті чи селі мало не всього світу можна зустріти сотні, тисяч
дівчат і жінок, котрих називають такими гарними іменами: Катерина, Катя,
Катруся, Катря. Серед Катерин є і видатні українці. Познайомтеся з ними.
ТАРАН У НЕБІ
Катерина Іванівна ЗЕЛЕНКО (1916 – 1941) — радянська льотчиця.
У роки німецько-радянської війни заступник командира 5-ї ескадрильї 135-го бомбардувального
авіаційного полку, старший лейтенант. Герой Радянського Союзу. Здійснила 40 бойових вильотів на бомбардування та розвідку. Брала
участь у 12-ти повітряних боях, в останньому знищила 2 літаки ворога, один із
них – тараном підчас якого загинула.
В останні
секунди бою Катерина Зеленко намагалася автоматично вирівняти літак, який
неприродно завалювався, щоб кинутись на новий таран. Але літак і вона сама були
прошиті ворожими кулями. Останнє, що побачила – сліпуче, у суцільному полум’ї
сонце.
… Уламки двох
літаків повільно розділилися в осінньому небі і падали на опустілі поля й
облетілий від листя ліс.. астрономи одну з відкритих планет назвуть «Катюшею»
на честь єдиної жінки-льотчиці в історії світової авіації, яка здійснила
повітряний таран.
НА ТЕРНИСТІЙ НИВІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОЛОГІЇ
Катерина Михайлівна ГРУШЕВСЬКА (1900 – 1943) —
етносоціологиня, фольклористка, етнографиня, культурологиня, перекладачка.
Народилася Катерина Грушевська на землі століть у місті Лева,
аби стати киянкою. Хвороблива з дитинства, вона стала духовною і фізичною
опорою Михайла Грушевського під час московського заслання. Довгий час
перебувала в затінку слави великого батька. Але історія виводить її з батькової
тіні, бо Катерина Грушевська і сама була особистістю самодостатньою,
непересічною…
Опанувавши іноземні
мови, здобувши широкі гуманітарні знання, спрямувала свої інтереси на вивчення
етнології, історії, первісної культури, заглиблюється у порівняльний аналіз.
Найбільш значним
досягненням ученої було її перше академічне видання українських дум. І досі
двотомне видання «Українських народних дум» є найповніше. Це значний внесок в
українську культуру. Заарештована Катерина Грушевська 10 липня 1938 року, як
учасниця «антирадянсько-націоналістичної організації». 15 – 16 квітня 1939 року
Військовим трибуналом була засуджена на 8 років виправно-трудових таборів. Скупий
запис у слідчій справі повідомляє, що померла Катерина Грушевська 30 березня
1943 року у Темлагу. Похована, за свідченням тітки Ольги Грушевської, десь у
Новосибірську. Реабілітована посмертно 30 липня 1959 року.
ПИСЬМЕННИЦЯ ГРИНЕВИЧЕВА КАТРЯ
Катерина Василівна ГРИНЕВИЧЕВА (1875 – 1947) – українська письменниця.
Народилася в учительській сім’ї. перші твори були написані польською мовою. Після
зустрічі з Василем Стефаником у Кракові, повернувшись до Львова, вивчила
українську мову.
Автор циклу
«Легенди й оповідання» (1906), збірки оповідань і нарисів «По дорозі в Сихем»
(1923), «Непоборні» (1926), великих епічних творів «Шоломи в сонці» (1928),
«Шестикрилець» (1929, 1935). Повісті написані високо поетичною мовою з
використанням фольклорних та літописних джерел.
ТАЛАНТ
ВІД БОГА
Катерина
Василівна БІЛОКУР (1900 – 1961) —
українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного
декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та
сучасної України.
Вона народилася 7 грудня 1900 року в день святої
великомучениці Катерини. І назвали її Катериною. І, як свята посестра, вона
невимовно страждала все життя, ознак у нападах натхнення, осяяння підносилася
душею так високо, ген аж туди, де владарюють лише обранцем доступні. Гармонія і
Краса. Це закономірно, що Катерина Білокур народилася в Україні, в глухому, як
сама казала Богом забутому селі Богданівці, там невиліковно пристрастилася до
малювання, яке нарекла святим. Щедро посіявши на полотнах калину, мальви,
півонії, жоржини, нагідки, ромашки, чорнобривці, барвінок, колосся жита,
пшениці, ячменю, головки соняшників – найулюбленіші квіти і злаки рідної землі,
символ її поетичного народу – вона такою всесильною любов’ю їх опромінила, що
зійшли й запалали вони на їх полотнах набагато чарівнішими, одухотворенішими,
загадковішими, ніж у натуральному бутті. І цим її квіти дивують, хвилюють,
вражають усіх, хто їх хоч раз побачить у музеях країни.
«Якби
ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї
цілий світ» — Пабло Пікассо
ПОДВИГ І ТРАГЕДІЯ Катерини Миронівни ЗАРИЦЬКОЇ (1914 – 1986)
Визначна діячка
національно-визвольного руху українців середини ХХ століття, чия драматична
доля є типовою для багатьох її однодумців. Народилася в місті Коломиїї на
Івано-Франківщині. З початку 20-х років брала активну участь в українському
національному русі. Належала до Організації Українських Націоналістів. Під час
Другої Світової війни брала участь в українському русі Опору. В 1947 році
заарештована органами НКВС і в 1949 засуджена до 25 років ув’язнення. До 1969
перебувала у Володимирівській тюрмі, згодом у мордовських таборах для політв’язнів.
Після звільнення Катерині Зарицькій було відмовлено у поселенні в Галичині. Жила
у Житомирській області, де і померла.
28 вересня 1991
року відбулось урочисте пере захоронення праху Зарицької та її чоловіка Михайла
Сороки на Личаківському цвинтарі у Львові.
ВЧЕНА, МАТЕМАТИК, КІБЕРНЕТИК
Катерина Логвинівна ЮЩЕНКО (1919 – 2001) — українська
науковиця-кібернетикиня, програмістка, винахідниця. Докторка фізико-матиматичних наук, членкиня-кореспондентка АН УРСР (1976), заслужена діячка науки, Лауреатка премії Ради Міністрів СРСР, дійсна членчиня Міжнародної академії комп’ютерних наук та двічі - Державної премії України, премії НАН України імені Глушкова. Нагороджена орденом княгині Ольги.
З УКРАЇНСЬКИХ ПРАДЖЕРЕЛ
Катерина Вакулівна МОТРИЧ —
українська письменниця, поетеса Член Національної спілки письменників України,
лауреатка Огієнківської премії в галузі громадської, політичної та духовної
діяльності. Народилася 30 листопада 1947 року в селі Васильків, тепер
Шполянського району Черкаської області. Авторка книжки оповідань «Соняхи» (1977), збірок оповідань і
повістей «Час найкоротшої тіні» (1982), «Перед храмом любові і болю» (1989), роману «Досвіток» (1987). Сповнена ліризму
проза Катерини Мотрич присвячена людям села, утвердженню нетлінних моральних
цінностей В останні роки письменниця широко використовує форму молитви
(«Молитва до мови», «Молитва до убієнних голодом», «Молитва до України»,
всі — 1991 р.
Також її перу належить роман «Ніч після
сходу сонця». Не залишилась авторка байдужою і до такої болючої теми, як
«Чорнобиль: „Звізда Полин“» (збірка). 2013 року у
видавництві «Сполом» вийшов роман «Вавилонська вежа».
Сучасна проза письменниці
відрізняється від ранньої історичною тематикою, порушеними глобальними
проблемами, вона глибоко патріотична, з екскурсом у непросту українську історію
та не менш просту й почасти трагічну сучасність. Її твори вирізняються цікавою сюжетністю,
духовною тематикою, емоційністю, образністю й власним неповторним стилем.
Катерина Ігорівна КУХАР — українська артистка балету,
прима-балерина Національного академічного театру опери та балету України імені
Тараса Шевченка, заслужена артистка України. Народна артистка України.
Катерина Богданівна БАБКІНА — українська письменниця,
сценаристка і драматургиня.
Тексти Катерини Бабкіної перекладені
польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, румунською, чеською
та російською мовами.
Катерина Олегівна СЕРЕБРЯНСЬКА — українська художня
гімнастка, заслужений майстер спорту України з художньої гімнастики,
олімпійська чемпіонка.
Вітаємо усіх Катрусь, Катерин з Днем Ангела! Бажаємо, щоб
доля ваша була щасливою, а здоров’я міцним!
Немає коментарів:
Дописати коментар