День пам’яті Крут

І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший –
І ти, і я, і кожен з нас…
Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва, яку небезпідставно порівнюють зі всесвітньо відомим боєм під Фермопілами, стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії.
25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом лівого есера Муравйова на Київ. 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учні старших класів київських гімназій. 300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної молоді – поклали буйні голови, захищаючи від інтервенції Українську Народну Республіку.
Бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.

Міжнародний день пам’яті Голокосту...

         27 січня Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60/7). Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 млн дорослих, стали 1,5 млн дітей. "Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість", - йдеться в резолюції ГА ООН. Ініціаторамиухвалення документавиступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.

Великий день єднання...

      Важливою темою для українського народу в історії становлення державності є День Соборність України. Акт возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки став могутнім виявом волі українців до національної самоідентифікації та етнічної і територіальної консолідації.
Указом Президента України Порошенка П. О. № 871/2014 від 13 листопада 2014 року встановлено щорічно відзначати 22 січня – у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західної Народної Республіки — День Соборності України.
Цій даті передувало проголошення 22 січня 1918 року Центральною Радою своїм Четвертим Універсалом Української Народної Республіки як самостійної, незалежної, вільної держави українського народу. В IV Універсалі йшлося: «Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких, найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю».

Хочеш бути в тренді - ЧИТАЙ!

          У сьогоднішній переломний час для нашого суспільства, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний.
Але він є, і щодня ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням. Фізичні негаразди, каліцтва, нестатки, звичайно, є першочерговим питанням на яке ми звертаємо увагу і зосереджуємо усі сили, але не забуваймо про основу цих негараздів - збіднілість душ та дефіцит культури підростаючого покоління. Тому читати – не менш важливо, ніж здобувати якісну освіту, вести здоровий спосіб життя. Це бути у тренді, бути серед тих, хто мислить а, отже, розвивається та йди вперед. Та перш за все варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, щоб книга і ті, хто її читає вважалися кращими, щоб це було престижно у суспільстві.

Вірний син свого народу...

«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину»,
«Любити все прекрасне і земне, говорити правду…». Так, роздумуючи про громадське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко. І справді, його чесне і щире слово несло людям правду про людину та світ, тому й тривожить душу, вчить любові до рідної землі й поваги до її історії, а ще людської гідності, порядності й відповідальності за все, що відбувається довкола. Життєва, творча доля Василя Симоненка заслуговує на возвеличення.
До 82-ї річниці від дня народження Василя Симоненка для наших користувачів – юнаків та дівчат міста в Інтернет – центрі Монастирищенської районної бібліотеки пройшла онлайн-презентація: «Вірний син свого народу».
Книжкова виставка «Лицар честі і краси» функціонувала на юнацькому абонементі.