Найвідоміші українці з ім’ям - Микола

 У ніч проти 19 грудня від хати до хати нечутно ходить Святий Миколай і так само нечутно кладе під подушки, а іноді в черевички для сплячих малюків омріяні подарунки. І що прикмет­но — саме ті подарунки, яких так прагнули діточки. Звісно ж Миколай знає, хто чого бажає і хто чого потребує? Існує давнє повір'я, що напередодні цієї чудотворної ночі потрібно напи­сати Святому лист-прохання, покласти записку на підвіконня і вірити, що всі мрії неодмінно здійсняться. Чи то Ангел, чи то мала птаха віднесе листа Миколаю, і він точно знатиме, чого від нього очікують. Навіть дорослі потайки мріють його святкового ранку, засунувши руку під подушку, несподівано знайти там подарунок, хоч і невеликий, зате милий серцю.

НАЙВІДОМІШІ УКРАЇЦІ З ІМ’ЯМ – МИКОЛА

МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ (1809 – 1852) – прозаїк, драматург, публіцист.

    За переказом, народився в обозі, дорогою з Василівки до Великих Сорочинців. Мати, Марія їхала до лікаря Трохимовського у зв’язку з очікуваними пологами. Микола був одним із дванадцятьох дітей Марії Іванівни, п’ятеро з яких у різному віці померли.

    Микола Васильович пристрасно захоплювався всім, що потрапляло в поле його зору. Історія рідної України була для нього одним з улюблених досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його до написання епічної повісті «Тарас Бульба». Автор «Записок божевільного», «Вечорів на хуторі біля Диканьки» та ін.

МИКОЛА ІВАНОВИЧ КОСТОМАРОВ (1817–1885) – видатний український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог. Належить до найвидатніших учених середини ХІХст. Микола Костомаров був близьким другом Тараса Шевченка і одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства у 1846 році, й написав її програмний твір – «Книгу буття українського народу».

МИКОЛА (Нікола) АРТЕМІЙОВИЧ ТЕРЕЩЕНКО (1819 – 1903) — підприємець, землевласник, громадський діяч, доброчинець, колекціонер творів мистецтва, цукрозаводчик.

     Із середини ХІХ ст. в Україні активно розвивалася харчова промисловість, провідною галуззю якої стало цукроваріння. Чільне місце серед цукрозаводчиків посідав рід Терещенків, що дав Україні і всій Російській імперії не тільки найпотужніших підприємців, а й колекціонерів творів мистецтва, меценатів, авіаконструкторів, політиків.

МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ ЛИСЕНКО (1842 – 1912) – український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч, основоположник української класичної музики.

         З ім’ям Лисенка пов’язана доба становлення професійної музики, театру та мистецької освіти в Україні. Написав 11 опер, серед них «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Утоплена».

МИКОЛА ДМИТРОВИЧ ЛЕОНТОВИЧ (1877 – 1921) – український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч. Талановитий композитор, який подарував українському народові багато чудових творів. Вже зрілий, надзвичайно самобутній за творчим стилем майстер української хорової музики не був відомий широкій громадськості і лише після успішного виконання народної пісні «Щедрик» у його обробці студенським хором Київського університету під керуванням Олександра Кошиця (1916) ім’я подільського вчителя стало знане в музичних колах. Загинув від кулі чекіста в хаті свого батька, якого заїхав провідати, в ніч з 22 на 23 січня 1921 року. Там його і поховали…

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ХВИЛЬОВИЙ (1893 – 1933) - український прозаїк, поет, публіцист, філософ.

Центральною для Хвильового —- полеміста та публіциста — була проблема історичного буття України, української культури. Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочасних літераторів, Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва: «Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи б не дали Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватись на московське мистецтво. Річ у тім, що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування… Наша орієнтація — на західноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми.

МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ БОРЕЦЬКИЙ (1879 – 1935). Монастирищина теж має свого видатного українця. Народженого 19 грудня в с.Сарни – Микола Миколайович – другий митрополит Української Автокефальної Православної церкви, відродженої на теренах України в 1921 році. Митрополит Київський і всієї України, син Сарнівського священника.

     Микола Борецький – великомученик сумнозвісних 30-х років ХХ століття, одна з незліченних жертв сталінського режиму в Україні.

МИКОЛА  ПЛАТОНОВИЧ БАЖАН (1904 – 1983) – український поет-футурист, письменник, сценарист, громадський та політичний діяч, перекладач, постійний автор і фактичний редактор журналу «Кіно».

Микола Бажан народився в Кам’янці-Подільському у родині військового топографа, а юність провів в Умані.

На початку 1920-х років, Бажан – випускник Уманського кооперативного технікуму – переїжджає до Києва і вступає до Інституту зовнішніх зносин. 1923 року у «Жовтневому збірнику панфутуристів» з’являється перший друкований вірш Бажана «Сурма юрм».

Бажан-перекладач знайомить українських читачів із творами Пушкіна та Маяковського, Рільке та Гете, Шоти Руставелі та Алішера Навої. Після монополізації влади Сталіним, Бажан зосереджує свій поетичний талан здебільшого на партійній патетиці, пише глорифікаційний вірш «Людина стоїть в зореноснім Кремлі» (1931) та поему «Клич вождя» (1939), долучається до написання гімну УРСР та перекладає українською гімн СРСР. Між тим, Бажан створює грандіозний культурологічний проект радянської України – «Українську Радянську Енциклопедію». Номінований у 1970-х на здобуття Нобелівської премії, 79-літній Микола Бажан помирає своєю смертю в Києві 1983 року.

МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ АМОСОВ (1913 – 2002) – радянський та український лікар, вчений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1997). директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983 - 1988). доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973). Микола Амосов — автор понад 400 наукових робіт, в тому числі 19 монографій   Низку монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії.   У створеному ним інституті  підготовлено 40 докторів  і понад 150 кандидатів наук, багато хто з них очолює великі і наукові центри. Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися в Україні та за кордоном. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань. Він був відзначений багатьма високими урядовими нагородами СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України  було надано ім'я Миколи Амосова. За роки своєї кардіохірургічної практики Амосов провів понад 6 тисяч операцій на серці. Звичайно, бували і невдачі, але Микола Михайлович не опускав руки, і сміливо йшов вперед, впроваджуючи нові, воістину революційні способи проведення хірургічних операцій в боротьбі зі складними недугами. Слід зазначити, що свою останню операцію на серці Микола Амосов провів на початку 90-х років. А йому тоді вже минуло вісімдесят років. Життя вченого обірвалося 12 грудня 2002 року від обширного інфаркту міокарда.

МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ РУДЕНКО (1920 – 2004) – Герой України, відомий радянсько український письменник, поет, прозаїк, драматург, філософ, космолог, економіст. Засновник Української Гельсінської Групи (УГГ).

    Автор понад 40 виданих книг, учасник Другої світової війни, колишній дисидент, багаторічний політичний в’язень радянських тюрем і концтаборів, борець за права людини, громадський діяч, один з найвидатніших мислителів, який зробив значний внесок у цілісне вчення про людину, природу і космос.

МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ ВІНГРАНОВСЬКИЙ (1936 – 2004) – видатний український поет, прозаїк, актор і кінорежисер, один із кращих учнів Олександра Довженка, автор поетичних збірок і повістей, Лауреат Шевченківської премії 1984 року. У далекі шістдесяті минулого століття благодатним вихором увірвався в українську літературу і крізь усе життя проніс дух українства, вписавши у національну скарбницю безцінним даром любов’ю освячене слово.

МИКОЛА ПЕТРОВИЧ МОЗГОВИЙ (1947 – 2010) – український естрадний співак, композитор, народний артист України (1993). Пісні на слова Миколи Мозгового: «Край, мій рідний край», «Моя перша любов», «Спомин», «Горянка», «Вперше», «Ти пригадай» та ін.