Варвари ночі украли

       17-го грудня — день Варвари Великомучениці. День Варвари в Україні святкували лише жінки. Цього дня святять воду і служать панахиди за померлими. У день Варвари було прийнято йти за водою до ополонки добре одягненими і причесаними, вітатися і розмовляти з нею, як із живою. На такій воді варили ритуальну кашу, залишали в котлі на ніч і з застиглої скоринки судили про благополуччя в родині та врожайність наступного року. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати, оскільки народна легенда свідчить, що Свята Варвара була вмілою рукодільницею і вишивала ризи самому Ісусові. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

         Оскільки для українського жіноцтва вишивання було національною особливістю, вони вважали великомученицю Варвару своєю покровителькою. Адже відомо, що українських дівчат вчили цього ремесла ще з дитинства. Як тільки юнка підростала, ненька та бабуся намагалися передавати їй свій досвід. Вчили вишивати хрестиком, занизуванням, заполоччю. Кожен регіон мав свій стиль, свою технологію і сюжетність, які не повторювали одне одного і зберігали одвічні традиції і специфіку.

         Дівчина, котра «дозріла на видання», мусила сама наготувати посаг – вишити вдосталь рушників, щоб обдарувати ними сватів, почесних гостей на весіллі, вимережити сорочки своєму судженому та його батькам. По тому, якими вони були, оцінювали вдатливість і хазяйновитість майбутньої дружини.

         Люди старшого віку добре пам’ятають давній сільський звичай: мати, в якої дочка готувалася до видання (традиційно в Україні шлюбний період був досить раннім 15-16 років), намагалася привселюдно фальшувати приданим – напередодні свят вивішувала (провітрювала) на подвір’ї увесь рукоместний набуток, щоб у такий спосіб привернути увагу до відданиці: мовляв, дивіться, яка в мене вдатлива дочка. Ми знаємо, як вміли пишатися своїми виробами жінки: при першій зустрічі було за обов’язок показати одна одній вишиті речі.

         На свято Варвари дівчата готували вареники з маком чи сиром. Серед них обов’язково повинні бути «пирхуни» - вареники начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежили, кому випаде саме «пирхун». Невдаху, який витягнув такий вареник, довгий час так і називали «пирхун».

         Варвари – день повороту на весну. Проповідка каже, що Варвара ночі урвала, а дня приточила.

         На другий день (18) – преподобного Сави, а на третій (19) – Миколи. З цього приводу в народних приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, а Сава загладить хуртовиною, а Микола – морозом придавить!»

Зимонька завзята принесла нам свята!

Веселих вам свят!