Від Ганни
22 грудня зима набирає розгін. Та це й природно, адже на Ганнине зачаття
припадає зимове сонцестояння, після чого воно повертає на літо, а зима на
мороз. Відтак у народі Ганни називали ще «родинами сонця».
Традиційно,
в цей день юнки збиралися на свої дівочі громади, щоб остаточно обговорити, як
святкуватимуть Різдвяні свята, які вже не за горами. Дівчача громада на відміну
від юначого посвячення в парубоцтво, не влаштовували іспитів тим, хто зголошувався
відвідати вечорниці чи досвітки. Але було одне неписане правило: на колективні
гулі могли приходити тільки ті, хто вже навчився вишивати, прясти чи шити, оскільки
на вечорницях та досвітках без діла не сиділи, оскільки це були не тільки форма
дозвілля, а й колективна праця – своєрідні оглядини дівочої вправності. Тому
матері, перш ніж дозволити йти на досвітки, навчали дочок рукодільництва. Це
було святим законом у кожній родині.
Дівочі
громади, що збиралися на Ганни, вирішували чимало важливих справ. За роботою не
забували і про пісні. Найпопулярніша була та, в якій Роман, накопавши зілля,
запропонував розгадати його цілющість.
Поніс його до ради –
До чоловічої громади.
А чоловіки його не знали,
Та й рученьки не брали
Поніс його до ради –
До жіночої громади…
…Та доніс його до ради –
До дівочої громади
А дівоньки його пізнали
Та й у рученьки забрали
- та се зілля барвінець,
Буде дівонькам під вінець.
З Ганниного
дня починали готуватися до свят і жінки: мастили й прибирали оселі, посилено
годували свиней, щоб мати до Різдва свіжину. В цей день спостерігали і за
погодою. «Яка Ганна до ніченьки, така
зима до весноньки».
КОРОЛЕВА ФРАНЦІЇ
Найбільш
вірогідним кроком народження князівни Анни є 1028 рік. Її дитинство і юність проходили
в княжому дворі 14 травня 1049 року (за
деяким даними 19 травня 1051 року) відбулася урочиста шлюбна церемонія Анни
і Генріха у Реймському кафедральному соборі. Анна Ярославівна подарувала собору
Євангліє, привезене з Києва, яке збереглося до наших днів. У шлюбі народилося
троє синів: Філіпп, Роберт, Гуго. Королева Франції, яка народила і виховала
короля Філіпа І, що увійшов в історію Франції, як переможець, господар,
дипломат, була українкою, донька князя Ярослава мудрого з берегів Дніпра і
столичного міста Києва.
Її онук, Людовик
(Луї) IV (найстарший син Філіпа)
прославився, як відважний захисник Франції від німецьких завойовників та був
великим прихильником вільного селянства. А внук Анни Ярославівни Філіп ІІ (1165
– 1223) заснував у Парижі університет, що став відомим центром науки у свій
Західній Європі.
ГАННА ІВАНІВНА ЗАКРЕВСЬКА (1822 – 1857) – кохана жінка
Тараса Григоровича Шевченка. Він був закоханий у «Ганну вродливу» і присвятив
їй цілу низку віршів.
Ой сяду я під хатою,
На улицю гляну.
Як-то тії дівчатонька,
Без своєї Ганни
Без моєї Ганнусеньки
І хрещика грають.
І граються невесело.
І не так співають дівчаточка,
А моєї Голубки немає
У свекрухи десь воркує,
Мене виглядає.
Зустріч
відбулася 30 червня 1843 року, перебуваючи в с.Мойсівці на бенкеті в
Волховської Шевченко знайомиться з Ганною Закревською – дружиною поміщика
Платона Закревського, одного з власників села Березова Рудка на Полтавщині.
Шевченко потім неодноразово приїздив до маєтку Закревських. Тарас Шевченко
написав портрет Ганни і Платона.
ГАННА БАРВІНОК (1828 – 1911) (Олександра Михайлівна
Куліш) – українська письменниця, дружина Пантелеймона Куліша.
Тарас Шевченко
22 січня 1847 року був на вінчанні за боярина та тішився щасливою парою. Сам
Куліш так вихваляв свою любу в одному із листів: «Гарна і розумна в мене жінка. Знає добре нашу історію, а пісні так
співає, що аж серце радіє».
Софія
Русова писала: «Народні правдиві
оповідання Ганни Барвінок зберегли нам той побут, ті прекрасні образи з глибини
життя українського народу; дали нам змогу заглянути в ті прекрасні жіночі душі,
намилуватися постатями жінок-вихованок нових поколінь. Вони силою розуму й
безпосереднім розумом вміли опанувати найтяжчі обставини життя і гордо нести
тернистий вінець материнства. Вона наблизила нас до цих жінок».
«Найсолодшим для губ людських і слуху» назвала ім’я Ганна
відома поетеса Ахматова, котра до речі також Ганна.
АННА АНДРІЇВНА АХМАТОВА /Горенко/ (1889 – 1966) — російська поетеса українського
походження, представниця акмеїзму. Одна з представників «Срібної доби»,
учасниця акмеїстичного угруповання «Цех поетів». Лауреат міжнародної
літературної премії «Етна-Таорміна». Народилася в місті Одеса. Навчалася
у Києві у Фундукліївській гімназії.
ГАННА ТАНАСІВНА
ЧУБАЧ (1941 – 2019) – українська поетеса, заслужений діяч мистецтв України,
Член Національної спілки письменників України (від 1971 року). Авторка 30
поетичних збірок («Журавка» (1970), «Жниця» (1974), «Ожинові береги» (1977),
«Заповіти землі» (1978), «Срібна шибка» (1980), «Святкую день» (1982), «Житня
зоря» (1983), «Листя в криниці» (1984), «Літо без осені» (1986) та інших) й
понад 200 естрадних пісень.
ГАННА СЕРГІЇВНА РІЗАТДІНОВА – українська художня гімнастка, бронзова призерка Олімпійських
ігор 2016 року в індивідуальному багатоборстві, чемпіонка світу із вправ з
обручем (2013), багаторазова призерка чемпіонатів світу та Європи, інших
міжнародних змагань.
ГАННА МИКОЛАЇВНА ГОПКО – українська громадська діячка і журналістка, народний депутат
України VІІІ скликання. Голова Комітету Верховної
Ради у закордонних справах. Координатор Коаліції громадських
організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну»,
співзасновниця регіонального центру громадянського представництва «Життя»,
координатор з адвокації в Україні міжнародної громадської організації «Кампанії
за майбутнє дітей без куріння».
З Днем Ангела Анни,
Анічки, Ганни, Ганусі, Ганночки, Анюти! Бажаємо міцного здоров’я і щоб ваш
Ангел охоронець завжди супроводжував: в дорозі, на роботі (навчанні), вдома.
Немає коментарів:
Дописати коментар