Ой на Андрія гадали дівчата

13 грудня – Андрія, назване свято в честь апостола Андрія Первозваного, раніше відзначалося, як свято Калити. Традиційно дівчата ввечері, цього дня, ворожили судженого: чи скоро і за кого вийдуть заміж, якими будуть чоловік і свекруха. Удосвіта, напередодні Андрія

дівчата йшли до криниць, щоб набрати в рот води і замісити нею борошно. Деінде за цим стежили хлопці і смішили юнок. Останні прохали не заважати їм, за що обіцяли парубкам відкупної – макітру вареників, які обов’язково мали бути на «андріївський вечір». Після цього, дівчата приносили воду, замішували тісто й випікали по дві кукілки (балабушки) для себе і судженого. Ввечері, виставивши наперед світлиці невеличкий ослінчик, розкладали попарно балабушки і запускали пса, якого цілий день тримали впроголодь.

-         Попередні балабухи, - нагадували псові, - це пари, а задні за ними – дружки та бояри. Песику хапай!

   Голодні тварини було не до примовок – вона накидалась на їжу, а дівчата стежили: чию хлібину собака з’їдала першою, та якнайскоріше вийде заміж: коли ж пес обнюхав і перейшов до інших – тій дівчині шлюб цього року не усміхнеться, а коли забирав балабушку і відбігав до закутку – вийде на чуже село.

   Потім починалися індивідуальні гадання. Вони дуже різноманітні. Дуже поширені були обряди – гадання, пов’язані із «сіянням конопель». Дівчата опівночі виходили на подвір’я, тричі обходили хату і розсівали насіння по снігу, приказуючи:

Андрію, Андрію, на конопельки сію,

Спідницею волочу, заміж вийти хочу.

Дай, Боже, знати з ким весілля грати.

   Після цього конопляне насіння загрібали в снігу, потім брали в пригорщі суміш і несли до хати, якщо в пригорщі виявлялася парна кількість зернин, то «доля знайдеться», а коли ні – потрібно чекати наступного Андрія-добродія. Дехто задумував перед сном: якщо присниться коханий хлопець, збудеться мрія.

  Робили й так. Йшли в курник, ловили півня й курку, зв’язували їхні хвости, і, щоб заспокоїлися, накривали решетом, а потім випускали, додивляючись, хто кого перетягне: якщо курка, то в майбутній родинній спілці верховодитиме жінка, а коли півень – чоловік.

      Ввечері хлопці й дівчата сходилися до просторої хати для кусання калити, великого солодкого коржа з отвором посередині, який стрічкою підвішували до сволока посеред хати. Вільний кінець стрічки опускали донизу і при ньому був вартовий. Хлопці по черзі «під’їжджали на коцюбі», підстрибували і мали відкусити шматок калити. Непросто це було зробити, адже будь якої миті вартовий міг смикнути за стрічку, піднімаючи калиту догори. Обряд супроводжується іграми, забавами, веселощами. Наприкінці гуляння калиту знімали і ділили поміж усіма учасниками гри.

Вітаємо зі святом!