Апокриф «Ще ніби вчора літо зеленіло…»

Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

Відколи створив її нам Бог,

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

Ліна Костенко

Кожна епоха розвитку людства залишає певний слід у нашій історії. Знаменитий філософ Конфуцій казав: «Не народжуйся в час змін». Сьогодні, у безкінечному потоці інформації, дуже легко пропустити, не звернути уваги, не надати значення справжнім непересічним талантам. Наш альманах «Апокриф» за головну мету ставить відшукати саме такі самородки, донести плоди їхньої праці до людей, що дасть можливість скромним інтелектуалам стати знаними.

Шеф редактор альманаху – Прилуцький Олександр, уродженець с.Івахни, знаний прозаїк і поет. Часопис видано за сприяння Черкаської обласної організації «Громадянська організація людей з обмеженими можливостями «День».

У другому випуску «Ще ніби вчора літо зеленіло…» вміщено твори учасників Монастирищенського літературного об’єднання «За покликом душі» - Василя Бирка, Євгенії Комар, Ольги Лаврик, Володимира Люшеня, Галини Мельник, Любові Сніцар

Вірш Любові Сніцар

Україна – Шевченківська стежка

України святая земля,

Ти - перлина козацького краю.

Літня пісня в саду солов'я

з добрим ранком тебе привітає.

Україна - вишневі сади,

чорнобривці пахучі, духмяні,

Над ставком верболіз до води

і пшеничні поля полум'яні.

Україна в маленькій зернині,

у хлібині рум'яній, пухкій.

В нашій мові, у кожній родині,

у калині червоній, гіркій.

Україна - шевченківська стежка,

пролягла по черкаській землі.

Вишиванки в барвистих мережках

і козацькії гострі шаблі.

Україна - Донбас й Закарпаття,

Чорне море й могутній Дніпро.

Однієї родини ми браття,

бережімо родинне тепло.

Прославляти тебе у віках,

Україно, будуть твої діти,

міцно волю тримати в руках,

з ворогами боротись і жити.

Апокриф «Ще ніби вчора літо зеленіло…» буде представлений у фонді Монастирищенської публічної бібліотеки.

ЧИТАЙТЕ! ТВОРІТЬ!