Славиться Монастирищина славними людьми,
козацьким корінням. Одним з таких відомих людей є Василь Дзюба з села Тарнави
на Монастирищині.
7 січня минає 125 років від
дня народження Василя Миколайовича Дзюби (нар. в 1899 року, Тарнава,
Липовецький повіт Київська губернія, нині Уманський район Черкаська область —
березень 1945) — український борець, цирковий артист.
Василь Миколайович Дзюба народився в сім'ї хлібороба на
Черкащині. До 17 років Василь не виділявся серед однолітків ні зростом, ні
силою, але з 18-річного віку як пішов у ріст, то вигнав до 2 метрів 31
сантиметрів з вагою 195 кілограм. Син Микола розповідав, що років до п'яти з
товаришем, коли грали в піжмурки, ховалися в батькових чоботах. Найчастіше
Василя просили продемонструвати свою фізичну силу. Він легко забивав
15-сантиметрові цвяхи долонею у дубову дошку, потім руками їх витягував,
розгинав підкови. Вирішальною у долі хлопця стала зустріч з Котовським. Якось
після громадянської війни, проїжджаючи селами уманської округи, Григорій
Котовський побачив незвичайну картину: двоє чоловіків орали ниву. Один ішов в
упряжці, другий — за плугом. Батько хлопця пояснив військовим, що коня у них
нема, а хлопцеві ця робота за розвагу. Котовський забрав Василя до Умані, де на
той час діяла окружна рада фізичної культури та спорту, звідти Василь був
мобілізований до Червоної Армії. І з урахуванням особи, — поставлений на
спеціальне продовольче забезпечення (його сніданок складався із 30-ти яєць і
селянської буханки хліба). Після демобілізації Василь служив у міліції. Ніколи
не хизувався своєю силою, односельці пам'ятають його добрим і спокійним. У 1924
році Василь у службових справах поїхав до Києва. І не стримався від спокуси
подивитися на відомих французьких борців, які виступали в цирку. Суддя викликав
охочих поборотися з всесвітньо відомим французьким борцем. Дзюба погодився. Французький
атлет одразу кинувся в атаку, але Дзюба, на великий подив публіки та судді,
обхопив француза своїми міцними руками, відірвав від килима, підійняв над
головою і впав разом з ним, притиснувши його обома лопатками до підлоги. Цей
випадок докорінно змінив життя Василя Дзюби. Після вистави йому запропонували
стати цирковим борцем. Відтоді впродовж 15-ти років борець Василь Дзюба з
успіхом виступав на аренах України та тодішнього Радянського Союзу, готувався
до поїздки за кордон. Але на заваді стала війна.
Був Василь Дзюба і
кіноактором. У 1936 році борця запросили взяти участь у зйомках фільму «Острів
скарбів», де він зіграв роль пірата. Жителі Умані подарували йому різьблену
палицю, з якою богатир ніколи не розлучався. Зараз вона зберігається в Монастирищенському
краєзнавчому музеї. Туди ж діти Василя Дзюби передали також батькову каракулеву
шапку 64-го розміру та обручку (діаметром 3,5 см).
На арені тарнавського
богатиря ніхто не міг побороти. Найефективнішим вважався номер, коли Дзюбі
клали на груди ковадло або кам'яну брилу, і два молотобійці щосили били по них
великими молотами. Та одного разу молотобоєць схибив і вдарив силача по ребру.
Більше Дзюба виступати не зміг. Наприкінці 1930-х років Дзюба повернувся в
рідне село, довго хворів. Влаштувався працювати сторожем в радгосп. Під час
окупації німці з повагою ставилися до українця-велетня. Якось до хати зайшли
німецькі солдати і скомандували всім встати. Та коли Дзюба піднявся на повний
зріст, вони зніяковіли. Згодом усе окупаційне начальство побувало в Тарнаві,
всім кортіло сфотографуватися з богатирем. Лише кілька місяців не дожив Василь
Дзюба до Перемоги. У березні 1945-го року його не стало. Похований другий
Піддубний, як про нього говорили, на сільському кладовищі в Тарнаві.
Немає коментарів:
Дописати коментар