Ніхто не знищить Україну, в тобі, мені, у кожному із нас

Український Майдан 2013–2014 років змінив світогляд і долі багатьох людей. Всіх людей об’єднала одна мета, одне прагнення – бачити свою державу та її народ вільними у справедливій і могутній Україні. В міській школі №2 для учнів 8-9 класів працівниками районної бібліотеки було проведено патріотичний репортаж «Ніхто не знищить Україну, в тобі, мені, у кожному із нас».

Бібліотекарями було здійснено екскурс у найтяжчі для нашої країни дні. В нагоді стала книга нашої землячки Валентини Розуменко «Майдан… Хто, якщо не я?», у якій зібрано більше шістдесяти живих спогадів-свідчень, які воскрешають у пам’яті живі картини того, що відбувалося. Автор сама була безпосереднім учасником Майдану, тому відчувала його неймовірно позитивну енергетику й дух, бачила теплі й інтелігентні відносини між людьми. Книга є певною мірою дослідженням українського феномену становлення нової нації. Назва книги «Майдан… Хто, якщо не я?!» вийшла з вуст не лише тих майданівців, які йшли безстрашно в бій, а й пересічних громадян, які допомагали та підтримували Майдан. Кожен свідомий українець розумів, що його внесок, нехай маленький, але власний, вкладений в загальну справу, примножувався і виростав у багатотисячне волевиявлення українського народу у прагненні до свободи та незалежності держави, збереження суверенітету й демократії.  На заході молодь  познайомили ще з однією книгою автора  «Нескорені», яка вийшовши з друку, була презентована в Верховній Раді. Книга присвячена нашим воїнам АТО, які пройшли всі кола пекла гібридної війни, отримавши важкі поранення, інвалідність, не втратили бажання жити і допомагати іншим. Є там розділ і про нашого земляка Романа Возного, який пройшовши жахи полону в терористів, знайшов сили повернутись до нормального життя, сім’ї і стати на захист прав своїх побратимів в нашому районі.

На заході звучала патріотична поезія монастирищинських поетес Зінаїди Василівни Дзірун, Євгенії Михайлівни Комар у власному виконанні. Діти вітали ці щирі вірші оплесками, бо вони правдиво й доступно передавали свої душевні переживання, занепокоєння  та віру у щасливе майбутнє нашої країни, за яку вболіваємо всі ми.

Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Героїчна сотня, зробивши свій останній крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.