Пророк вільної України

"Шевченко – це митець, художник, який відкрив

для української нації двері в безкінечність.

Він є гарантом нашої вічності"

   М.Жулинський                                          

В історії кожного народу є імена, з якими пов’язана їх слава, велич і національна гордість. Саме таким і є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня вся світова інтелектуальна спільнота відзначає 205-ту річницю від Дня народження Тараса Шевченка – геніального поета, митця, художника, мислителя, непохитного борця за державну незалежність, політичну самостійність України.

            До Дня народження Тараса Шевченка в Монастирищенській центральній районній бібліотеці проходять Шевченківські дні. В читальному залі районної книгозбірні оформлено книжкову виставку-портрет «З Кобзарем у серці»,

на якій зібрано матеріали про життя та творчість українського Генія. Для учнів11-Б класу (класний керівник Л.Рудик) спеціалізованої школи №5 в читальній залі бібліотеки відбулась літературно-поетична година «Пророк вільної України» присвячену Тарасу Шевченку. Учасники зібрання мали можливість ознайомитись з маловідомими фактами з життя Кобзаря,  поринути у глибину і мудрість його поезії, переглянути фільм про його життєвий тернистий шлях, ознайомитись з картинами, осягнути світове значення велета українського слова. Для ряду груп професійного ліцею були проведені літературна вікторина «Скарби безсмертного Тараса» та огляд художньої спадщини «Шевченко – апостол  незалежності». Мета проведених заходів: показати значимість постаті Кобзаря для всього людства, розвивати творчі здібності учнів, поглибити знання з краєзнавства, виховувати повагу і шану до велета України – Т. Г. Шевченка.

        Великий Кобзар – символ чесності, правди, великої любові до Батьківщини та українського народу. Вдихаючи у себе від колиски усі болі і прагнення свого поневоленого та талановитого народу, всі барви і звуки свого краю, він перелив їх у слова, крилаті вирази, поетичні фігури і мовні звороти. За образним висловом В. Стефаника, Шевченко українське слово перетопив на чисте золото української поезії. Кожне покоління читачів відкриває в Шевченкові щось своє, і тим відкриттям – кінця немає. Помилково вважати, що Шевченко дуже національний поет і добре зрозумілий тільки українській нації. Насправді він загальнолюдський, а йшов до загальнолюдських ідей через духовність саме своєї нації, свого народу. Із творів Кобзаря перед європейським читачем поставав неповторний, яскраво національний образ України і образ великого Поета, що став символічним уособленням українця та його світу. Шевченкова поезія визначила на десятиліття вперед дальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії). Ім'я його стоїть в одному ряду з іменами Міцкевича, Пушкіна, Лермонтова, Шевченко підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу. Його поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Деякі Шевченкові висловлювання звучать надзвичайно злободенно стосовно недавньої та поточної історії України – так, наче поет живе в нашій сучасності, спостерігає всі неподобства, зловживання, злочини, що відбуваються на його очах, і нещадно викриває їх та пророкує кару за них. Актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря».