«Не задля себе, а лише для вас усіх, для жінок і дітей
ваших,
для користі матері моєї Батьківщини – бідної України,
всього Війська
Запорізького та народу українського...»
І. Мазепа
20 березня в Україні
відзначається 380-та річниця від дня народження Івана Мазепи. Напевне, немає в
історії України гетьмана, ставлення до якого було б більш суперечливим, аніж
ставлення до Івана Мазепи. Навіть у наш час воно варіюється від щирого
захоплення і підтримки до різкого неприйняття й ворожості. Це значною мірою є
результатом намагань російської царської, а потім і радянської влади очорнити
постать гетьмана, котрий мав сміливість виступити проти московської диктатури,
розпочавши з нею відкриту збройну боротьбу. Ці силкування, що їх у Росії почали
проводити ще за часів Петра І і продовжують до нашого часу, є справжнім зразком
успішної імперської пропаганди. Не відставала від своїх попередників і
радянська пропагандистська машина: ім'я гетьмана згадували виключно з лайливими
епітетами, образ його змальовували темними фарбами, Іван Мазепа залишався з
тавром зрадника. Протягом понад двох сторіч кожного року, у першу неділю
Великоднього посту, в усіх церквах Російської імперії з амвона проклинали
гетьмана Мазепу, оголошуючи йому анафему. У вересні 2018 року з проголошенням
Української Автокефальної Помісної Церкви Вселенський патріархат
заявив про невизнання анафеми, накладеної на українського гетьмана Івана
Мазепу, оскільки вона була накладена з політичних мотивів. Що ж це
була за людина, що викликала скільки суперечностей?
Іван
Степанович Калединський-Мазепа народився 20
березня 1639 року у селі Мазепинці на Київщині. Належав до родини відомої
правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі
Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум, навчався у
Варшавському єзуїтському колегіумі та Краківській академії, згодом потрапив до
двору польського короля, великого князя литовського і руського Яна II
Казимира, який щороку висилав за кордон
трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа
потрапив до цієї трійки. Відвідав Німеччину, Францію, Італію, Австрію у
дипломатичній місії козаків. Після цього король Ян-Казимир доручав Мазепі
кілька різних дипломатичних місій в Україні, Туреччині, Московії.
Численні таланти, якими Бог щедро наділив
гетьмана Івана Мазепу, просто неможливо не відзначити, розповідаючи про його
політичну діяльність. Державний діяч і політик найвищого ґатунку, він водночас
набув слави одного з найбільш майстерних дипломатів своєї епохи. Багатоманітна
природна обдарованість поєднувалася в особі гетьмана Мазепи з високою
освіченістю. Був Мазепа славним полководцем і одночасно поетом, у творах якого
чуємо справжні патріотичні мотиви і щире вболівання за долю України. Відомо
також, що обізнаність з історією Івана Мазепи викликала захоплення в державних
і військових діячів Європи, з якими йому свого часу довелося спілкуватись.
Недарма сам Байрон присвятив українському гетьманові знамениту поему з
однойменною назвою. Був Мазепа також відомим знавцем літератури, власником
найкращої в Україні бібліотеки з першодруками, старовинними рукописами,
раритетними виданнями багатьма мовами. Спілкувався
і писав 12 мовами. Писав вірші, грав на багатьох інструментах, їздив верхи,
фехтував. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи
відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І.
Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної
української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно
тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей
період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини,
стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя
та культури. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни
(1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем
Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу
реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під
протекторату Московської держави і утворення на українських землях
незалежної держави. На жаль, його розрахунок не справдився. Шведи здобули
нищівну поразку в битві під Полтавою 8 липня 1709 р., і разом з переможеними
Іван Мазепа змушений був покинути Україну назавжди. Втікаючи після поразки від переслідування московської кінноти, Мазепа і
Карл XII знайшли притулок у Молдовському князівстві, що належало Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у
селі Варниця, 21
або 22 вересня 1709 року Іван
Мазепа помер. Похований у монастирі Св.Георгія (Юрія)
м. Галац (Румунія).
До
відзначення 380-ї річниці І.Мазепи Монастирищенською центральною районною
бібліотекою було проведено ряд заходів. На дорослому абонементі увазі
користувачів книгозбірні пропонується книжкова виставка-персоналія «Гетьман
І.Мазепа та його доба». Для
ряду груп професійного ліцею бібліотекарями було підготовлено та проведено: історичний екскурс «І.Мазепа – будівничий української культури» та історичний портрет «Борець за волю України:Іван
Мазепа». Проведені заходи мали на меті глибше ознайомити молодь з
постаттю одного з найбільш відомих і найбільш суперечливих гетьманів України –
Івана Мазепи; окреслити важливу роль, яку відіграв гетьман у житті українського
народу; виховувати в них патріотизм, толерантність, прагнення до справедливості
та правди. Присутні на заходах також дізнались, що Мазепа, усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави,
постійно опікувався навчальними закладами. Його коштом будувалися корпуси
Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також
були збагачені сучасними на той час бiблiотеками з рідкісними виданнями. Для
розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання
творiв української лiтератури. Опосередковано діяльність Мазепи вiдбилася
i на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва,
що дало пiдставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в
Українi наприкінці 17 — поч. 18 ст. унiкального стилю
- «мазепинського барокко». Крім того, целеспрямована
політика І. Мазепи призвела до загального відродження, яке
позначилося не лише на розвитковi уciх галузей мистецтва, але й в
сферi фiлософiї, теологiї, суспільних та природничих наук. Коштом І. Мазепи було збудовано,
реставровано та оздоблено велику кiлькicть церковних споруд. Найвiдомiшими
з них були будiвлi в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра,
Золотоверхо-Михайлiвський, Кирилiвський, Чернiгiвський Троїцько-Iллiнський,
Батуринський, Глухiвський, кафедральнi собори у Києвi — Святої Софiї,
Переяславi та Чернiговi, церква в Батуринi, та багато iнших. Крiм будiвництва нових,
або перебудови старовинних храмiв княжої доби, гетьман робив церквам коштовні
подарунки. Серед них iкони, хрести, чашi, митри, ризи, дзвони, срiбнi домовини
для святих мощей, богослужбові книги, виготовлені з коштовних матеріалів, оздоблені
золотом, сріблом, коштовним камінням. Гетьман
І. Мазепа також опікувався станом православної церкви за межами
України. Серед подарунків, зроблених Мазепою іноземним православним патріархатам,
найбільш відомим є срiбна плащаниця, що зберiгається у вiвтарi
грецького православного собору Воскресіння при Гробi Господньому
в Єрусалимi i використовується лише в особливо урочистих
випадках. Iншим вiдомим дарунком було «Євангелiє» 1708 р., переписане
та оздоблене гравюрами для богослужбового вжитку православних
ciрiйцiв м. Алепо. Крiм цих подарункiв, гетьман видiляв кошти на милостині
та допомогу православним християнам за кордоном. Іван Мазепа є найбільш відомим
в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр,
42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість скульптур.
У США ім'я Івана Мазепи носять 4 населені пункти у штатах Міннесота,
Пенсильванія, Північна Кароліна і Південна Дакота.
Немає коментарів:
Дописати коментар