Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш

Свою Україну любіть,

любіть її …Во время люте.

В останню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть!   

      9 березня український народ відзначає День народження Тараса Григоровича Шевченка.  Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок “Кобзаря”. Творчість поета не залишає нікого байдужим. Проходять роки, а його актуальність не згасає, особливо у наших серцях. Він все говорить – а ми слухаємо, аналізуємо, часом і плачемо. У чому ж такий фантастичний феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через два століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? 

    Огляд художньої спадщини Тараса Шевченка «Тернистими шляхами долі» був підготовлений і проведений працівниками Монастирищенської публічної бібліотеки для здобувачів освіти І курсу Монастирищенського професійного ліцею. За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість. Філософія його життєвої позиції та творчості полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Волелюбний, як всі українці, Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню ім­перської влади швидко стерти з пам`яті народної на­віть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України. І сьогодні Шевченкове Слово поміж наших захисників, поміж волонтерів, поміж всім українським народом, яке надихає на боротьбу:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава,

І воля святая!