Хай буде мир у рідній Україні

 21 вересня у всьому світі відзначають Міжнародний день миру.

Підтверджуючи відданість України ідеалам миру та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, згідно з Указом Президента України із 2002 року в Україні установлено День миру, який відзначається щорічно 21 вересня – у Міжнародний день миру. Емблемою Міжнародного дня миру є голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений в Парижі (1949р.) під час Всесвітнього конгресу прихильників миру.

  Сьогодні для нашої держави цей день є особливо значимим. Кожен свідомий українець мріє про якнайшвидше припинення бойових дій, про повернення додому рідних та близьких, про мирне небо над головою, про світле майбутнє дітей, про загоєння нестерпних ран у людських серцях, захист від агресора, відбудову міст і сіл, які були зруйновані ворогом. Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат.

   До Міжнародного дня миру працівниками Монастирищенської публічної бібліотеки для здобувачів освіти групи 272 (класний керівник Ольга Мельник, майстер Віктор Поліщук) професійного ліцею була проведена інформаційна година «Своїм життям виборюємо мир». Бібліотекар зробила короткий екскурс в історію України, спинившись на окремих значущих подіях та датах,  розповіла про той тернистий шлях, який пройшла наша країна, виборюючи право на свободу та незалежність. Сьогодні всі українці зрозуміли, що не має нічого важливішого за мир на землі, за право жити в своїй країні, не боятись за життя своїх дітей, мати дах над головою, не плакати за загиблими. Воїни України мужньо виборюють право вільно жити у своєму домі, відстоюють незалежність та суверенітет нашої держави, захищають мирне небо і щасливе майбутнє українських дітей. Бо саме найстрашніше слово «війна» знайоме сьогодні всім – і дітям, і дорослим. Те, про що ми лише чули, читали, дивились фільми – стало  нашим страшним сьогоденням. Під кулями і ракетами гунуть наші воїни-захисники, гине мирне населення, діти… Не загояться ніколи наші болючі рани. Ніхто не поверне матерям загиблих синів і дочок, батьків – дітям, дружинам – чоловіків. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю тисячів героїв, які поклали своє життя за мир в Україні, збираємо волю в кулак, вчимось, працюємо, допомагаємо ЗСУ, вимушеним переселенцям, всім тим, хто потребує нашої допомоги. Тримаємо стрій. Ворогу нас не подолати!

Україна переможе і запанує Мир в нашій країні!

Слава Україні!

Героям Слава!

Смерть ворогам!