Упокорення голодом…

Голодомор 1932 – 1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти цілого народу. Упродовж десятиріч підручники історії, засоби масової інформації не друкували жодного рядка про голодний 1933 рік — один з найстрашніших злочинів сталінщини проти власного народу. Злочину, перед яким здригається світ, і який намагались приховати в країні, що його породила.

До Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору Монастирищенською центральною районною бібліотекою було проведено заходи для увічнення пам’яті невинно убієнних українців. Так, в професійному ліцеї були проведені година жалоби «Горить свіча і пам’яті сльоза» та презентація книг «Той чорний 33-й».

Для учнів  10-х класів школи-ліцеї «Ерудит» проведено годину пам’яті «Голодомор: відкриваємо правду світові». В спеціалізованій школі №5 для учнів 11-А класу було проведено історичну хроніку «Україна 1932-1933. Геноцид голодом». Метою проведених заходів було донесення до молоді правдивої інформації про голодомор, його винуватців, жертв та наслідків для України та її народу. Восени 1932 року Сталін вирішив використати кризу сільського господарства для розправи з національним рухом в Україні та зміцнення своєї диктатури. Керівництво Української компартії всі злочинні рішення щодо України і масового голоду завзято виконувало, а нерідко, працювало і на випередження, щоб вислужитися і виконати неймовірно завищений план хлібозаготівель. Ніхто в керівництві України не чинив опір тотальному грабунку селянства – конфіскації у нього не тільки насіннєвого зерна, а й усіх продуктів харчування. Знищити українців як націю – мета організаторів Голодомору. Близько двох десятків країн визнали Голодомор в Україні геноцидом: зокрема, США, Канада, Італія, Польща, Австралія та інші. Донесення до світової громадськості правди про безпрецедентний злочин щодо українського народу – наш обов’язок.

Тож пом’янімо сьогодні  хвилиною мовчання  мільйони українських селян, жертв одного з найжорстокіших злочинів сталінізму проти нашого народу. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Пам’ятаємо про Голодомор…