25 лютого
1871 року в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію
під псевдонімом Леся Українка. Саме вона стала однією з центральних постатей
української культури та піднесла її до європейського рівня.
Світове
значення творчості письменниці довго применшували, а образ спотворювали. «Хто вам сказав, що я слабка, що я
корюся долі?», ‒ відповість ображена письменниця через майже 15 років Франкові,
який написав статтю про неї. Він насправді не хотів образити письменницю, а
навпаки ‒ ставив її в приклад чоловікам за сміливу та запальну громадянську
лірику.
У радянський час значення творчості
Лесі Українки нівелювали. Просунуту європейську інтелектуалку, яка знала 10
мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки
та відкидала культурну «місію» росії, в радянський час перетворили на «народну
борчиню» та «друга пролетарів». Образ «хворої, знесиленої дівчини у вінку»
намертво закріпили за письменницею. Так її маргіналізували як жінку та
українку. Драма «Бояриня», в якій напряму йдеться про українсько-російські
стосунки у радянський час довго була забороненою.
Письменниця одна із перших почала
виводити українську літературу за межі побутових тем, які часто обмежувалися
селом. Критикувала за це твори визнаних тоді Панаса Мирного й Івана
Нечуя-Левицького.
Майже всі адресати листів Лесі
Українки, які дожили до 1917 року, пішли творити УНР. Наприклад, її найближчі
друзі Людмила Старицька-Черняхівська і Іван Стешенко були членами Центральної
Ради. Чоловік Климент Квітка став заступником міністра юстиції УНР. Леся
Українка також багато й тісно спілкувалася і співпрацювала з Михайлом
Грушевським. У 1930-х роках, коли Лесю Українку більшовики вперто називали
другом робітників і ставили їй пам’ятники, її чоловік сидів у ГУЛАГу,
наймолодша сестра Ізидора рубала ліс в ОНЕГЛАГу, а близька подруга Людмила
Старицька-Черняхівська загинула в телячому вагоні по дорозі на заслання.
Її життєве кредо: «Не здаватись!»
слугує дороговказом сучасникам. Лесю Українку знають у всьому світі. Її твори
перекладені багатьма мовами. Вона всіляко просувала європейські тенденції в
українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській
літературі. Завдяки творчості Лесі українська література зайняла одну з
найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у
всьому світі, захоплюючись разючими картинами життя «цього великого,
самобутнього, гостинного і разом з тим сміливого, відважного народу,
нескореного тими бідами, які довелося пережити українцям за свою довгу і славну
історію». Леся
Українка вважала, що ««братні народи» – просто сусіди», які не мають спільних
інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо.
Актуально, правда ж? Запрошуємо до знайомства з
творчістю Лесі Українки до Монастирищенської публічної бібліотеки, адже наша
книгозбірня одна з небагатьох, що отримала повне 14-томне видання творів
видатної поетеси до 150-річчя від дня народження.
Читайте, пізнавайте, любіть українське!
Читайте, пізнавайте, любіть українське!
Немає коментарів:
Дописати коментар