Книги-ювіляри
- Головна сторінка
- Бібліотеки системи
- Бібліотеки-філії Монастирищенської публічної бібліотеки
- Акції та вікторини
- Семінари
- Нові надходження
- Друковані видання
- Герої Монастирищини. Альманах пам’яті
- Книги-ювіляри
- Періодика
- Бібліотека на сторінках періодичних видань
- Алея майстрів
- Монастирищина - край літературних талантів
- Контакти
- Дія. Освіта
- Корисні посилання
четвер, 19 грудня 2019 р.
Марія Матіос – дзвонар людського болю
19 грудня святкує славний ювілей – Марія Матіос. Вона яскрава в усьому. У поведінці, у мові, характером, зовнішністю, яскрава у творчості. Гуцулка до мозку кісток, фанатка своєї родини, домашньої кухні. В літературі – велика страждальниця, поміркована авантюристка і містифікаторка. Любить вирощувати квіти, вигадувати сюжети, ходити босоніж. Не визнає жодних авторитетів і вчителів, окрім своїх батьків. Автор поетичних книжок «Жіночий аркан», «На Миколая», «Сад терпіння» та ін.
Але її проза! Проза Марії Матіос позбавлена й крихти отієї, застиглості, якою так часто грішить наша література. Вона сердиться, коли її називають «Стефаником у спідниці».
«Солодка Даруся» - це трагедія людських доль, коли німота сильніша слів, а людина несповна розуму, якою односельці називають Дарусю – добріша і мудріша тупої жорстокості. За книгу «Солодка Даруся» Матіос отримала Національну премію України ім. Т.Шевченка (2005). Переможець конкурсу «Книжка року-2004». Є автором першої в сучасній літературі книжки кулінарних рецептів «Кулінарні фіґлі». Насолоджуйтесь смаком українського слова і українських страв від Марії Матіос!
Літописець полюсів людського життя – загального й прихованого Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного трилера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, детективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.
«Черевички Божої матері» - трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, в якій і справді немає пересичення правдою.
«Приватний щоденник» найочікуваніша книжка Марії Матіос. У час «коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя» Марія розпочинає «особисту війну і боротьбу» за свою Націю. У найдраматичніші дні майдану, у розбомблених містечках та селах Донбасу – вона захоплюються її мужністю, благородством та гідністю, а в дні глибокої скорботи та дні світлої радості і надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає їй сльози, "передаючи своє тепло і співчуття". Життя коротке, Нація – вічна.
Щиро вітаємо ювілярку! З роси і води! Міцного здоров’я, нових творчих злетів.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар