Кругом заметілі і кулі свистіли.
Нам орден московські багнети несли
А 300 повстанців, не греків – вкраїнців
На ворога стали своїми грудьми
29 січня 1918 року назва невеликої
станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ,
ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже
століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та
незалежність.
Монастирищенською районною
бібліотекою до Дня пам’яті героїв Крут було проведено ряд заходів.
Увазі відвідувачів та користувачів районної бібліотеки
пропонувалась книжкова виставка-інсталяція «Їх оплакують роси в лузі». Для
учнів-старшокласників ліцею «Ерудит» було проведено історичний діалог «Ще юнаки, ще
майже діти…», на якому було представлено відео-презентацію «Крути-1918»,
ретроспективу подвигу «За свободу України полягли її сини»
та патріотичну годину «Назавжди
воїни і патріоти» для учнів професійного ліцею. Заходи були проведено з метою збагатити знання молоді про трагічні події січня 1918
року під Крутами; на прикладі подвигу однолітків формувати почуття патріотизму,
розвивати мотивацію до захисту своєї країни; повагу до історичного минулого
українського народу, вшанування борців за незалежність України. Перед слухачами
було проілюстровано історичні події тих далеких часів, бою під Крутами, його
наслідки для подальшої історії України та виховання її патріотів. Згідно
дослідженням відомо, що в битві під Крутами брали участь і вихідці з
Монастирищини. Це учень української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського
братства Петро Дяченко із родини
монастирищанки О.Н. Горобець, який загинув в цьому бою. Ще один учасник бою – Яків
Рябокінь-Рогоза-Розанів, який народився в 1885р. в Цибулеві. У бою
під Крутами командував 3-ою сотнею 1-ої Української військової школи. Потім був
старшиною 1-го Українського полку морської піхоти Армії УНР (з 1919), у 4-ій
Київській дивізії (1920—1921). Учасник першого і другого Зимових походів, після
яких ще два роки брав участь у партизанській боротьбі проти більшовиків. Помер
в 1937р. в Варшаві, де і похований. На
заходах презентовано нові книги, в яких на основі історичних документів
зроблено дослідження про учасників битви, її подробиці, передумови та наслідки.
Проводячи паралелі сторічної давнини до сьогодення, на заходах вшанували хвилиною мовчання загиблих в АТО героїв-монастирищан
– Віталія Шамрая та Руслана Нищика. В останні дні січня минають чергові
роковини з дня їх смерті. Вони загинули, як крутянці,
захищаючи рідну землю від російської навали, героїчно виконуючи свій
патріотичний обов’язок. Світла їм пам’ять та довічна слава!
Кров під Крутами не була пролита марно.
З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Крути, без сумніву, були, є
і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої
історії, вони стали початком нової доби в історії України.
Немає коментарів:
Дописати коментар