Багата і прекрасна українська земля.
Прекрасний і сильний її народ – сильний, мужній витривалий. На цій землі
народився і виріс наш земляк-богатир Василь Миколайович Дзюба з села Тарнави
Монастирищенського району. 7 січня 2019 року знаменитому земляку минуло б 120
років від дня народження. До цієї пам’ятної дати районною бібліотекою проведено
краєзнавчі години: «Український богатир
Іван Дзюба» для учнів 11-А класу спеціалізованої школи №5 та «Могутній велетень з Монастирищини» для
учнів 8-А класу ліцею «Ерудит».
До 17 років Василь не виділявся серед однолітків ні зростом, ні
силою, але з 18-го як пішов у ріст, то вигнав до 2 метрів 31 сантиметрів, вагою
195 кілограм. Син Микола (на жаль, нині покійний) розповідав, що років до п'яти
з товаришем, коли грали в піжмурки, ховалися в батькових чоботях. Найчастіше
Василя просили продемонструвати свою фізичну силу. Він легко забивав 15-сантиметрові
цвяхи долонею у дубову дошку, потім руками їх витягував, підкови розгинав.
Вирішальною
у долі хлопця стала зустріч з Котовським. Якось після громадянської війни,
проїжджаючи селами уманської округи, Григорій Котовський побачив незвичайну
картину: двоє чоловіків орали ниву. Один ішов в упряжці, другий – за плугом.
Батько хлопця пояснив військовим, що коня у них нема, а хлопцеві ця робота за
розвагу. Котовський забрав Василя до Умані, де на той час діяла окружна рада
фізичної культури та спорту, звідти Василь був мобілізований до Червоної Армії.
І з урахуванням особи, – поставлений на спеціальне продовольче забезпечення
(його сніданок складався із 30-ти яєць і селянської буханки хліба). Після
демобілізації Василь служив у міліції. Ніколи не хизувався своєю силою, односельці
пам’ятають його добрим і спокійним.
Маючи богатирську статуру та силу,
жив би Василь Миколайович звичайним сільським життям, аби не випадок долі. У
1924 році Василь у службових справах поїхав до Києва. І не стримався від
спокуси подивитися на відомих французьких борців, які виступали в цирку. Суддя
викликав охочих поборотися з всесвітньо відомим французьким борцем. Дзюба
погодився. Французький атлет одразу кинувся в атаку, але Дзюба, на великий
подив публіки та судді, обхопив француза своїми міцними руками, відірвав від
килима, підійняв над головою і впав разом з ним, притиснувши його обома
лопатками до підлоги. Цей випадок докорінно змінив життя Василя Дзюби. Після
вистави йому запропонували стати цирковим борцем. Відтоді впродовж 15-ти років
борець Василь Дзюба з успіхом виступав на аренах Києва, Свердловська, Казані,
Орла, Брянська, Житомира та інших міст України та Росії, гастролював у
Казахстані, готувався до поїздки за кордон. Але на заваді стала війна. Був
Василь Дзюба і кіноактором. У 1936 році борця запросили взяти участь у зйомках
фільму "Острів скарбів", де він зіграв роль пірата.
Сам чи разом з друзями, Дзюба
безкоштовно виступав у селах нашого повіту. Жителі Умані подарували йому
різьблену палицю, з якою богатир ніколи не розлучався. Зараз вона зберігається
в Монастирищенському краєзнавчому музеї. Туди ж діти Василя Дзюби передали
також батькову каракулеву шапку 64-го розміру та обручку (діаметром 3,5 см ).
На арені тарнавського богатиря
ніхто не міг побороти. Найефективнішим вважався номер, коли Дзюбі клали на
груди ковадло або кам’яну брилу, і два молотобійці щосили били по них великими
молотами. Та одного разу молотобоєць схибив і вдарив силача по ребру. Більше
Дзюба виступати не зміг. Наприкінці 1930-х років Дзюба повернувся в рідне село,
довго хворів. Влаштувався працювати сторожем в радгосп.
Під час окупації німці з повагою
ставилися до українця-велетня. Якось до хати зайшли німецькі солдати і
скомандували всім встати. Та коли Дзюба піднявся на повний зріст, вони
зніяковіли. Згодом усе окупаційне начальство побувало в Тарнаві, всім кортіло сфотографуватися
з богатирем. Лише кілька місяців не дожив Василь Дзюба до Перемоги. У березні
1945-го року його не стало. Похований другий Піддубний, як про нього говорили,
на сільському кладовищі в Тарнаві. Живі нащадки Василя Дзюби: славний рід нараховує 6 онуків, 8 правнуків та
5 праправнуків. Та, на жаль,
ніхто не успадкував сили та богатирського зросту відомого земляка.
Немає коментарів:
Дописати коментар