Незламна сила волі й духу

Україно! Ти — моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

8 січня Василю Симоненку виповнилося б 84 роки. Його життя було коротким, як спалах. Та живе його щира й прониклива поезія, що, за словами Олеся Гончара, вийшла із самих глибин народного життя. Вона виспівана з мудрості народу, з його горя  і звитяжної боротьби. Звідси цей непоборний дух, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка була в ній. Монастирищенською районною бібліотекою було підготовлено і проведено ряд заходів,

які були присвячені пам’яті великого українського поета-шістдесятника Василя Симоненка, який творив у добу незламних і нескорених та сам був одним із них. Для учнів 10-11-х класів ліцею «Ерудит» та спеціалізованої школи №5 були проведені: година-присвята  «Незламна сила волі й духу», літературний портрет «Штрихи до портрета В.Симоненка» та  симоненківські читання «Попрощаємось, земле кохана…». Усі присутні мали нагоду перенестися в  атмосферу епохи, в яку жив і писав Симоненко. Учасники вечора відтворили сторінки біографії недописаної книги буття поета. Втрата талановитого поета – величезна втрата для українського суспільства. Можливо, за сприятливих обставин В.Симоненко став би не лише "Витязем української поезії", а її справжнім Генієм. Але життя не було прихильним до нього: цензура не допускала до друку його найцінніші твори, які поширювалися манівцями самвидаву; жорстоке побиття міліціонерами на станції ім. Шевченка (м. Сміла) та невблаганна онкологічна хвороба прискорили його смерть, яка настала 13 грудня 1963 року. Під час заходів звучали вірші поета. Важко переоцінити значний літературний спадок, який встиг залишити нам Василь Симоненко, його роль для відродження новітньої української культури. Такими, як він, були і Василь Стус, і Володимир Івасюк і ще десятки талановитих та відчайдушних людей. Їх намагалась знищити тоталітарна система. Однак злісні методи й чинники не могли вбити незнищенне століттями – а саме волю української нації до життя у власному домі на своїй Богом даній землі. Це пропагував свого часу Василь Симоненко. А сьогодні наша духовність повертається. І дуже добре, що ми відроджуємо нині нашу правдиву українську історію, силу поетичного слова, славні традиції.