Ти завжди житимеш, Тарасе, у серці кожного із нас…

Щороку в березневі дні все свідоме українство вшановує свого Генія і Пророка, який став символом України – Тараса Григоровича Шевченка. У 2018 році Україна відзначає 204 річницю з дня народження Кобзаря. Традиційно в ці дні у відбуваються урочисті заходи, присвячені найвизначнішій особистості України. Літературний вечір «Ти завжди житимеш, Тарасе, у серці кожного із нас…»

відбувся в актовій залі професійного ліцею. Із вступним словом про значення і вплив на кожного українця творчості Шевченка звернулась до присутніх вчитель української мови Ольга Тадєєва. Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. У чому ж феномен великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Осягнути велич Генія, його пророчий дар, почути знайомі та такі рідні рядки з віршів мали можливість учасники зібрання із виступів хлопців та дівчат, які декламували поезію Шевченка. У виконанні бандуристок музичної школи Віти Подолянюк та Ольги Завгородньої звучали його «Думи мої, думи». Книгу «Святиня» Зінаїди Тарахан-Берези про останній шлях Тараса Шевченка додому презентувала бібліотекар районної бібліотеки Юлія Стецюк. З цією та іншими книгами, присвяченими Тарасу Шевченку учасники заходу мали можливість ознайомитись на книжковій виставці «Шевченка знаємо і пам’ятаємо». Захід супроводжувався фільмом про життя та творчість Кобзаря.

Заходи присвячені Шевченку щороку проходять в Україні і покликані привертати увагу до актуальності його поезії, геніальності його творчості, унікальності і самобутності таланту видатного українця, якого знають і поважають в усьому світі. В ці дні ми свято виконуєм «Заповіт» Шевченка:

«… І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Не злим тихим словом…»