Україно, вір! За тебе встануть ще мільйони

Не дайте ніколи забути,

Імен тих героїв війни,
Прошу вас їх просто почути,
В словах вони й нині живі.

17 січня 2017 року Верховна Рада  України затвердила Постанову про День українського добровольця, який відзначатиметься 14 березня. «Вшанування мужності й патріотизму та забезпечення збереження пам’яті славетних героїв-добровольців, які загинули під час виконання обов’язків у складі доб­ровольчих формувань, є необхідним виявом вдяч­ності та поваги з боку ук­раїнського суспільства», — йдеться у пояснюваль­ній записці до проекту постанови.

Для вшанування справжніх патріотів, захисників рідної землі в районній бібліотеці

зібрались хлопці та дівчата – учні професійного ліцею, їх вихователі, представники районного військового комісаріату: заступник військового комісара Микола Завірюха, начальник відділення військового обліку  Андрій Бойченко, а також начальник відділу культури і туризму Монастирищенської районної державної адміністрації Юрій Кудин, працівники районної бібліотеки на патріотичну годину-шану «Україна у серці моєму єдина».

Бібліотекарі розповіли присутнім про зародження феномену українського добровольства, його визначну роль в історії нашої країни. Одним із перших прикладів такого явища можна назвати Запорізьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Інший яскравий приклад, але вже з нової історії України – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Варто зауважити, що тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки. Потім було полум’я Другої світової – і знову добровольці першими стали на захист Вітчизни.

Найновіший приклад – це Революція Гідності та початок воєнних дій на сході нашої держави, коли тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини – спочатку вийшли на Майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії. У березні 2014 року, усвідомлюючи високий ризик військового вторгнення на територію материкової України та прагнучи захистити неза­лежність, суверенітет та територіальну цілісність своєї держави, добро­вольці із Самооборони Майдану вирушили на полігон для проходження військової підготовки з метою подальшої участі у воєнних діях. 14 березня 2014 року понад п'ять сотень бійців прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області. В країні була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Монастирищина пишається своїми добровольцями, це – Федір  Нікітін, Максим Ботік, Леонід Полонський та Олександр Захарченко. Саме завдяки цим людям, а також тисячам інших патріотів, волонтерським групам, які ак­тивно створювались та вирушали в зону воєнно­го конфлікту, вдалося створити справжню боєздатну армію та не допустити просування ворога далі материковою Україною.

Представники військового комісаріату розповіли присутнім про стан української армії сьогодні, умови та перспективи контрактної служби, свій шлях служби за час АТО. Розповіді військових викликала у присутніх щирий інтерес та ряд питань, на які були отримані вичерпні відповіді. Захід спряв зміцненню патріотичного духу молоді, посиленню суспільної уваги і турботи до учасників добровольчих формувань, гідного вшанування героїв та на підтримку ініціатив громадськості. Всім добровольцям, захисникам України бажаємо миру, здоров’я та тепла домашнього вогнища. Хай береже Вас Господь!