Олена Теліга: коротке життя довжиною у вічність

Це буде так: в осінній день прозорий

Перейдемо ми на свої дороги.

Тяжке змагання наші душі зоре,

Щоб колосились зерна Перемоги,

І те, що мрією було роками,

І обернеться в дійсність і можливість –

Нам буде сонцем кожний кущ і камінь

У ці хвилини гострі і щасливі!..

      Життя можна прожити по різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо.

    Сьогодні, 21 липня, виповнюється 117 років від дня народження талановитої української поетеси і публіциста, члена ОУН Олени Теліги (1906), чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять шість років. Олена Теліга прожила дуже коротке, але напрочуд яскраве життя. Не встигла видати жодної власної збірки, всі вони вийшли після), “На чужині” (1947), збірка “Олена Теліга” (1977), “Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича” (1994), збірник “О краю мій” (1999) Вона є втіленням цілої генерації українських поетів, що були одержимі національною ідеєю і за найвище благо мали боротьбу за Україну. 

  Поетку було розстріляно в двадцятих числах лютого 1942 року у Бабиному Яру. У камері, де перебувала Олена Теліга перед розстрілом, знайшли напис, зроблений її рукою: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга".

Запрошуємо ознайомитись з творчістю поетеси в Монастирищенську публічну бібліотеку.