Його весна говерлила громами…

      З нагоди 85-річчя від дня народження великого поета Василя Симоненка, одного з найяскравіших представників покоління «шістдесятників», який увійшов в історію вітчизняної літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст. в читальній залі Монастирищенської центральної районної бібліотеки відбулась літературна година «Його весна говерлила громами…» для учнів професійного ліцею (кл. керівник Галина Кравець).

Бібліограф Галина Тимошенко розповіла присутнім про важке та, на жаль, коротке життя В.Симоненка, ознайомила з біографічними даними, різними епізодами життя письменника, зачитала спогади його сучасників. За свою небайдужість і активну громадянську позицію Василь Симоненко всюди зазнавав цькувань з боку владних партійних структур. «Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», — писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. «Не вмер би Василь Симоненко — його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших. Чи  загнали б у петлю, як Григора Тютюнника або Віктора Близнеця... Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але — і в цьому я непохитно впевнений — не змусили б його відмовитися від свого «Я», — так характеризував ту епоху Станіслав Тельнюк. Нелегкою долею поета перейнялись усі присутні, вони навіть порівняли його із Т.Г. Шевченком, адже обидва ці митці прожили складне життя, яке присвятили своїй Батьківщині та відстоюванню її світлого майбутнього, а ще – зазнали через це поневірянь і страждань. От тільки Василь Симоненко не дожив навіть до тридцятиріччя, що сам собі напророчив в одному із своїх віршів ще в 20 років:

     Не докорю ніколи і нікому,

     Хіба на себе інколи позлюсь,

     Що в двадцять літ в моєму серці втома,

     Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

У виконанні молоді звучали його безсмертні рядки, його безсмертна поезія, яка закликає любити свою рідну землю всіма фібрами душі та відстоювати права України та українців. Учасникам зібрання презентувались збірки В.Симоненка та книги про нього на книжковій виставці «Золоте перо Василя Симоненка».

        Метою поведеного заходу було повернення суспільного інтересу до творчості та постаті Василя Симоненка, позиціонування Симоненка як одної з найбільших постатей української поезії XX століття, введення його в класичний канон XX ст., як одного із зачинателів українського «шістдесятництва» і однієї з ключових постатей серед «шістдесятників» та підвищення інтересу суспільства до поезії як такої та до української новітньої поезії зокрема.