8 січня минуло 83 роки від дня народження Василя
Симоненка – того, кого називають лицарем української літератури, хто став для
нас легендою. До дня народження видатного поета в районній бібліотеці було
оформлено книжкову виставку «Незламна
сила волі й духу» та був проведений літературний акцент «Я хочу правді бути вірним другом»
для
учнів 10-А класу спеціалізованої школи №5. На заході молодь познайомили з життєвим та
творчим шляхом поета, презентували його твори. Його життя та діяльність може
слугувати взірцем для сучасників як приклад безкорисливого служіння власному
народу. Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний
до ворогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і
добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра.
Народився
Василь на Полтавщині в селі Біївці. Виховувався мамою-колгоспницею
та дідусем. До школи малому приходилося ходити пішки більше
9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він був дуже
обдарованою дитиною, мав гарну пам’ять та гострий розум.
У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою.
Вступив до Київського університету ім.Т.Шевченка, де навчався разом
з Б.Олійником, Т.Коломієць та Б.Рогозою. Саме в студентські
роки в нього загоряється іскра до творчості та поезії зокрема.
Працював на Черкащині у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь
Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента. Товаришував
з Л.Костенко, І.Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб
творчої молоді у Києві. Василь Симоненко горів бажанням запалити
національне відродження. Разом зі своїми друзями шістедесятниками
він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського
народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв
сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах
та у Биківнянському лісі, тим самим підписавши собі смертний вирок.
Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1962 році в Смілі його
жорстоко побили міліціонери. З того часу його стали мучити гострі болі
в боці, після чого йому діагностували рак нирок. За все коротке
життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша
і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотон». Помер поет у 1963-му. Йому було лише 28 років…
Творчість Василя Симоненка засяяла на небосхилі
української літератури яскравим сонцем, яке висвітило вартісні скарби
незборимого духу нашого народу. Його
твори напоєні високим життєстверджуючим оптимізмом, живуть і шануються
нащадками як дорогоцінне надбання духовної культури. Поета називають сурмачем
доби, витязем української поезії, спадкоємцем шевченківських рис
поета-революціонера. Творчість Василя Симоненка самобутня, непересічна і
духовно невичерпна, бо йде від серця самого народу. Вона глибинно мудра і
прониклива. Кому не байдужа доля українського народу, того не може не хвилювати
синівська любов поета до рідної землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар