Без права на забуття

 Друга світова війна застала кожного з її учасників зненацька, змінила звичний ритм життя, розлучила з рідними і близькими – кого на роки, а кого назавжди. Лише зараз ми можемо по справжньому усвідомити, яке лихо пережили наші діди і прадіди, бо сьогодні таке ж лихо прийшло на нашу землю. Сотні тисяч солдат назавжди залишилися лежати на полях бою або були поглинуті крижаними водами Дніпра. Визволення Черкащини розпочалося восени 1943 року, а закінчилось визволенням Монастирищенського району 10 березня 1944 року. Цілих півроку потрібно було нашим військам, щоб повністю визволити від ворога територію Черкащини.

До 80-річчя звільнення нашого району від нацистів, гідного пошанування пам’яті предків, донесення правдивої інформації про події Другої Світової війни, ознайомлення з історією підростаючого покоління публічною бібліотекою для здобувачів освіти Монастирищенського професійного ліцею  було проведено екскурс в історію «В боях за Україну», який супроводжувався презентацією книжкової виставки «Без права на забуття». Перед учасниками заходу було розкрито перебіг тих страшних вікопомних подій, який передував звільненню Монастирищини від нацистських загарбників, переглянуто фільм про Корсунь-Шевченківську битву та перебіг боїв на Монастирищині.

З 5 березня  тривала Умансько-Ботошанська операція, яка серед значних подій і перемог Другої cвітової війни займає помітне місце і яка, врешті-решт, привела 10 березня 1944 р. до визволення всієї Черкащини від нацистських загарбників. З усіх операцій саме ця була найважчою. Історія війн не знала більш широкої за своїм розмахом і складністю в оперативному відношенні операції, яка була здійснена в умовах повного бездоріжжя і весняного розливу рік.

Протягом 8-9 березня війська 2-го Українського фронту, що наступали на уманському напрямку, просунулися у глибину до 30 кілометрів. Умань німецьке командування оголосило «фортецею», яку наказувалося утримувати навіть у випадку оточення. Звільняла села Уманщини 4-а гвардійська армія, начальником штабу був наш земляк К. М. Дерев’янко, якому, до речі, довелося поставити крапку в Другій Світовій війні.

10 березня 1944 року  місто Умань повністю перейшло в руки радянських військ, до кінця дня вони оволоділи селами Тальянки, Легедзине, Доброводи, містом Монастирище. Черкащину було повністю визволено. Умансько-Ботошанська операція продовжувалася, але вже не на території сучасної Черкаської області.

Вісім десятиліть минуло відтоді, як Монастирищина була звільнена від нацистських окупантів. Однак і сьогодні українці продовжують боротьбу за своє вільне майбутнє. Герої, які відстоювали нашу землю в найважчі часи, заслуговують на шану та повагу. Наш святий обов’язок – вічно пам’ятати про тих, хто поліг в жорстоких боях за наше сьогодення.

Пам'ятаємо про їхній подвиг, шануймо наших захисників!

Слава Україні!

Героям Слава!