Ой на Івана, ой на Купала

 У гаю зелененькім соловейко шебече,

Соловейко шебече;

Там дівчина мила віночок пустила

З барвіночку, з барвіночку.

Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку,

За миленьким, за миленьким...

   За найспекотнішої літньої пори, коли саме наласувався черешнями й полуницею, а вишні вже налилися рубі­новим соком, українці з магічним акордом святкування вшановували постать Іоана Хрестителя, називаючи це свято в народі Купалом, або Іваном Купайлом. Купайло (Купало)  –  давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин і добробуту.

   Святкування Івана Купайла починали з виготовлення опудала головних персонажів свята — Купала та Марени.

   Неодмінним атрибутом купальського свята є вогнище, в якому й спалюватимуть опудало Марени, таким чином проганяючи біди й негаразди.

     Як і для більшості церковних свят, що постали на основі язичницьких дійств і ритуалів, для об­рядовості Купала характерне дівоче ворожіння. Так зване заморожування вроди. Діставшись водойми, дівчата запалюють свічки і, прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата йдуть понад річкою і співають:

Та ходить дівка над водою,

Пуска долю за водою:

-Пливи доле, за водою

А я услід за тобою…

  Роздивляючись вінки, кожна з дівчат пе­редбачала собі майбутнє. Якщо вінки сходилися докупи, то, за повір'ям, юнка і цього року має вийти заміж, коли ж ні –  доведеться почекати ще наступного Купайла. При цьому вважали: вінок пристав  до ближнього берега — доля ощасливить подружнім життям у рідному селі, коли ж одпливав на протилежний бік — прийдуть свати з сусіднього, а якщо крутився на місці або бистриця відносила геть — мусить ще побути вдівках. Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Пари заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так щоб можна було впізнати: вплітає яскраву свічку або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їхньої подальшої спільної долі.

       А найзагадковішим і навіть украй містичним дійством на Івана Купала є пошуки чарівного цвіту папороті, яка нібито квітне лише цієї ночі. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить і здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння та бачити заховані в землю скарби. І загалом, вважали, що зібрані в купальські дні лікарські рослини мають найбільшу цілющу силу.

      Працівники Монастирищенської публічної бібліотеки підготували книжкову виставку: «Таїна купальської ночі».

    Вітаємо зі святом Івана Купала, бажаємо вам жити в достатку і радості, захоплюватися життям і дарувати добро всім людям на Землі. Нехай мир, спокій і злагода панує у вашому домі, країні!