Монастирищенська публічна біблотека: 24 липня

Серед жінок України-Руси Княжої доби княжна Ольга – чи не найяскравіша особистість. Вона була однією з перших слов’янською носійкою цього імені. Згодом, завдячуючи високому сану княгині, ім’я набрало досить значного поширення.

Ім’я Ольга – не слов’янське. Його принесли на Русь варяги. У скандинавських мовах Гельга (Хельга) означає свята. Від імен, що виникли з цього слова, за сотні років на стовбурі української мови відбрунькувалося чимало різноманітних форм: від Ольги, наприклад – Оля, Оленька, Олюся, Олька, і навіть Олянка та Олюся.

Віками ткалось мереживо народних переказів про велику княгиню Ольгу, як про діяльну, мудру «віщу» правительку й захисницю землі Руської. Образ Ольги постає перед нами із сторінок «Повісті минулих літ» Нестора-літописця, візантійських хроністів і письменників.

Збираючи подвійну непосильну данину з древлян влітку 945 року, князь Ігор трагічно загинув біля міста Іскоротеня (Коростеня). Древляни покарали його за несправедливі побори. Найдавніший літопис розповідає детально про помсту древлянам за свого чоловіка, про подорож до Греції влітку 955 року, хрещення в Царгороді.

Збереглася така легенда. Коли горда та вдоволена Ольга, після помсти древлянам, поверталася до Києва, біля церкви св. Іллі в гурті християн пізнала старця-сліпця, що колись ще в дитинстві пророкував їй бути княгинею.

Підійшла. – Старче сказала – як шкода, що ти не можеш бачити мене! Я та сама Ольга, що ти ще маленькою пророкував бути княгинею. Пророцтво твоє справдилося.

А старець підняв сліпі очі вгору, простягнув руки і сказав: «Ти велика грішниця, княгине Ольго! Кров невинних людей на твоїх руках. Покайся. Ольго! Кайся за гріхи твої! Кайся… чулися за неї слова».

І часто бачили люди, як вона заходила до старця, що жив біля церкви св. Іллі. Ніхто не знав, чому. А старець навчив княгиню праву Христової віри. З того часу вона змінилася до непізнання.

Орден княгині Ольги I, II, III ступенів — державна нагорода України для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї. Заснована відзнака 15 серпня 1997 року року Указом Президента України Л,Д.Кучми.

Ольга Юліанівна Кобилянська (1863 - 1942). Відома українська письменниця. Її творча спадщина велика і різноманітна: поезії в прозі, новели, оповідання, повісті, романи. Ольга Кобилянська одна із перших в українській літературі звернулася до теми рівноправ’я чоловіків і жінок, торкалася письменниця й теми «інтелігенція і народ», тому вона мала повне право сказати про себе: «Одна праця, одне перо та власне моє «я» зробили мене тим, чим я є робітницею свого народу».

Ольга Федорівна Франко (Хоружинська) (1864 - 1941) — громадська діячка і видавчиня, дружина Івана Франка. Авторка розвідки «Карпатські бойки і їх родинне життя». Разом з Іваном Франком видавала журнал «Житє і слово».

Ольга Басараб (1889 - 1924) стала національною героїнею. Її ім’я надихало на боротьбу підпільників ОУН і вояків УПА, всіх, хто боровся за незалежну Україну. Коли стало зрозумілим, що боротьба за українську державу в 1917 – 1920 роках зазнала поразки, була створена Українська Військова організація (УВР) для боротьби в нових умовах проти всіх окупантів українських земель за українську незалежну державу. Влітку 1923 року Ольга приїжджає до Галичини, як зв’язкова УВО. А 9 лютого 1924 року заарештована за належність до цієї організації, замучена в тюрмі. Три доби її катували страшенно, поки не настала мученицька смерть в ніч з 12 на 13 лютого 1924 року.

Ольга Мак (дівоче ім'я й прізвище: Петрова Ольга Нилівна; 20 липня 1913, Кам'янець-Подільський — 18 січня 1998, Торонто) — українська письменниця. Член Об'єднання українських письменників «Слово» і Спілки письменників України (1994).

Твори: Спогади «З часів єжовщини» (1954).

· Повість «Бог вогню» (1956).

· Повість «Чудасій» (1956).

· Роман-дилогія «Жаїра» (1957–1958).

· Роман «Проти переконань» (1960).

· Повість «Руслом угору» (1973).

· Повість «Куди йшла стежка» (1961).

· Повість «Руслом угору»

· Повість «Каміння під косою» (Торонто, 1973) — про голодомор 1933.

Ольга Вадимівна Богомолець — українська політична і громадська діячка, лікарка-дерматолог. Народний депутат України. Кандидат у Президенти України на виборах 2014 року і 2019 року. Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор. Автор і виконавець у жанрі української пісні. А також виконує українські сучасні та старовинні романси, пісні. Активна учасниця Революції гідності, лікарка майдану.

Ольга В'ячеславівна Сумська — українська акторка і телеведуча. Заслужена артистка України, Народна артистка України. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Ольга Геннадіївна Харлан — українська фехтувальниця, олімпійська чемпіонка 2008 року у командній першості, бронзова призерка Олімпіади 2012 року, шестиразова чемпіонка світу, восьмиразова чемпіонка Європи, заслужений майстер спорту з фехтування, найкраща спортсменка року та найкраща спортсменка місяця в Україні.

Бажаємо усім, хто зветься ОЛЯ всміхається привітно доля!