Монастирищенська публічна бібліотека отримала в подарунок від письменниці Каріни Савариної її книгу «МАМ».
Чомусь в суспільстві вважається, що з народженням дитини до батьків, а особливо, до матері, автоматично приходить розуміння того, як виховувати дитину та як її розуміти. Частково, це так. Але не відразу). До народження дитини багато пар вважають, що знають, як саме виховуватимуть її, адже вже встигли перечитати купу літератури, послухати безліч історій від інших батьків, але на практиці все виявляється не так. З народженням дитини та її дорослішанням може з’явитися відчуття, що щось йде не за планом і, можливо, обрана тактика виховання не працює. І не ти виховуєш дитину, а вона тебе, бо ти підлаштовуєш під неї свій графік відпочинку, зустрічі з друзями (якщо на це вистачає часу), харчування, прогулянки тощо. Навіть дотримання чітких принципів здорового харчування, яке ти планувала впроваджувати в своїй сім’ї відсувається за далекі горизонти, бо радий будеш, якщо твоя дитина взагалі щось поїсть. А що робити, коли ти повертаєшся з дитбудинку з трьохмісячним всиновленим малям на руках, якому бажаєш дати все найкраще, застосувавши при цьому весь світовий та власний досвід та знання отримані з розумних книг, а дитина відмовляється їсти корисну їжу та ще й по годинах, безкінечно плаче і ти сходиш з розуму, тому що не розумієш, чи їй щось болить, чи хоче їсти, чи не може заснути. В кого питати? Відповіді можна знайти в унікальному виданні «МАМ».
В своїй книзі письменниця узагальнила свій власний досвід та досвід 12 жінок, рахуючи власну матір, щоб в художній формі, яскраво та захоплююче описати появу нового члена сім’ї та зростання і формування Людини. Впевнені, що книга зменшить стрес та тривогу в молодих батьків, а також покращить спілкування між батьками та дітьми. Одним із основних принципів усвідомленого батьківства є те, що діти – повноцінні люди, яким є чому навчити дорослих. Справжнє прийняття цього факту вимагає від батьків розмовляти з дітьми (а це вже буде можливим буквально через рік після народження) з певним рівнем поваги та часто спілкуватися з ними.
І не забувати казати своїм дітям та своїм батькам як ми їх любим!
Немає коментарів:
Дописати коментар