Всеукраїнський день молитви - це не просто релігійна традиція, це спільний видих мільйонів людей, об’єднаних одним горем і однією надією.
Біль України за чотири роки повномаштабної війни став частиною нашого ДНК.
Коли слова закінчуються, залишається молитва. Сьогодні вона звучить різними мовами та в різних конфесіях, але має спільний ритм:
за кожного воїна в холодному окопі, за медика під обстрілом, за енергетика під ракетами.
за тих, чиї імена тепер викарбувані на граніті та в наших серцях.
щоб вистояти тоді, коли здається, що ресурсів більше немає.
за справедливість, бо без неї справжній мир неможливий.
Чотири роки повномасштабної війни навчили нас неймовірній любові до свого — до свого прапора, своєї мови, своєї історії, своєї землі. Цей біль нас не зламав, він нас загартував.
Пам'ятаймо наших Героїв!
Немає коментарів:
Дописати коментар