Все життя озброєна словом

 19 березня поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко відзначає 95-річчя. За роки своєї діяльності вона стала справжньою легендою літератури і взірцем для не одного покоління українців.

Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині у родині вчителів Василя Григоровича й Зінаїди Юхимівни Костенків. Згодом сім'я переїхала у столицю й оселилась у селищі на Трухановому острові.

Перший вірш поетеса опублікувала в дитячій газеті "Зірка" у 1946 році. А вже на межі 1950-1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських творців "шістдесятників".

У кінці 50-х її збірки "Проміння землі" і "Вітрила" викликали інтерес у читачів, а "Мандрівки серця" на початку 60-х закріпила її ім'я поміж визначних поетів. З 1961 року Ліну Костенко почала критикувати радянська влада за "аполітичність", а вже у 1963 році з друку зняли її книжку "Зоряний інтеґрал", а книжку "Княжа гора" зняли з верстки.

Остаточно в немилість комуністів Ліна Василівна потрапила, коли у 1966 році привселюдно у Спілці письменників України захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня, а через два роки ще й написала листи на захист В'ячеслава Чорновола. Після цього молода поетеса довгі роки вимушено писала у шухляду.

Знову публікуватись Ліна Костенко почала лише у 1977 році, коли вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки». А вже 1979-го побачила світ її славнозвісна «Маруся Чурай». Після цього була ще ціла низка знакових видань, серед них і єдиний прозовий твір Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», який вона видала у 2010 році.

За свою творчість Ліна Костенко була номінована разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем на Нобелівську премію з літератури. Також вона стала однією із перших лауреаток Шевченківської премії, а ще була лауреаткою Премії Антоновичів. Але попри це поетеса відмовилася від звання Героя України, заявивши, що «політичної біжутерії не носить». У 2022 році її нагородили Орденом Почесного Легіону за цивільні та військові заслуги. Під час повномасштабної війни Ліна Костенко продовжує залишатись у Києві. Вона вкрай рідко виходить на публіку і відмовляється від інтерв'ю, називаючи це простою балаканиною.

До ювілейного дня народження Ліни Костенко на дорослому абонементі Монастирищенської публічної бібліотеки розгорнуто виставку-презентацію її творів. Увазі читачів її роман «Записки українського самашедшого», історичний роман у віршах «Берестечко», в якому є згадки про героїчного Івана Богуна, не менш легендарна книга «Маруся Чурай», одна з останніх збірок поезій «Річка Геракліта» та інші видання письменниці, яку називають «совістю українського народу».