9-10 березня проходять Шевченківські
дні, коли над Україною звучить невмируща поезія нашого Кобзаря.
Поетична імпреза «Шевченкове слово в
віках не старіє» відбулася в читальній залі Монастирищенської публічної
бібліотеки філії КЗ «МЦКП», де з уст найкращих читців-декламаторів громади
звучало Шевченкове Слово.
Шевченко, як Прометей, вдихнув в
українську мову душу, вогонь народного гніву, він розпалив пожежу, яку ніяка
імперія не зможе погасити. Своїм співвітчизникам він дав найголовніше – почуття
власної гідності, без якого народи не існують, і з яким народи не вмирають.
Принаймні – не вмирають без боротьби.
Поезія Тараса ще раз доводить, що
Україна завжди бореться, бореться навіть у ситуації відчаю та зневіри.
Тарас Шевченко написав Біблію для
українців, що рятувала народ від зневіри та забуття у найважчі часи. І значення
Шевченка для українців та України не вимірюється словами "творчість"
чи "літературна спадщина" – це справжній український феномен, який
надихав і надихає до боротьби.
Кажуть, що для кожного поета свій час.
Але це не про Шевченка. Він поза часом. Кожен його рядок, кожен його вірш – як
про сьогодні, як про нас з вами!
Шевченкове слово живе нині і повік!
 |
Немає коментарів:
Дописати коментар