В грудні минає 145 років від дня народження Миколи Леонтовича (13.12) та 100 років з часу першого виконання його безсмертного «Щедрика» в Карнегі-Холі. Варто зазначити, що «Щедрик» Микола Леонтович шліфував довгі роки: перший варіант був написаний у 1901 – 1902 роках, другий – в 1906 – 1908, третій – в 1914-м, четвертий – в 1916-му, п’ятий – в 1919 році. Мелодія “Щедрика” облетіла весь світ і стала популярною завдяки її англомовній версії “Carol of the Bells”. До цієї ювілейної дати та в рамках Тижня національного читання презентуємо вашій увазі буктрейлер на книгу Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівонька».
Народився майбутній композитор в 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах. Батьки готували Миколу у священики. Після закінчення духовного училища він навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Там Леонтович вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.
Перебуваючи у Тульчині, Микола Леонтович познайомився з видатним композитором Кирилом Стеценком, який згодом висловлювався про нього, як про «справді велику одиницю серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він – ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе “кружева” із шовку…». За сприяння Стеценка на зламі 1918–1919 років Леонтович із родиною переселився до Києва. За його участі у Києві постала перша українська національна хорова капела і народна консерваторія. Та коли місто ненадовго опинилося під контролем білогвардійців, які переслідували українських діячів, Леонтович був змушений переховуватися. В листопаді 1919 року він пішки, в літньому пальто, змарнілий і застуджений повернувся до Тульчина. В умовах постійних бойових дій та радянської політики “воєнного комунізму”, жити Леонтовичам доводилося у тяжкій матеріальній скруті. Дуже часто родині не вистачало коштів навіть на харчі й одяг. В останні роки життя Микола Леонтович працював над своїм першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою у трьох діях “На русалчин Великдень”. Опера так і залишилася недописаною – через півстоліття її завершив та інструментував для сучасного симфонічного оркестру композитор Мирослав Скорик. Жорстоке вбивство українського композитора відбулося на Різдво на очах його батька-священника. 23 січня 1921 року до Леонтовичів у село Марківці на Поділлі заїхали двоє незнайомців, які напросилися на ночівлю. Один з них був фурман підводи Федір Грабчак, а другий – людина у шкірянці і з обрізом через плече та посвідченням оперуповноваженого Вінницького ЧК на ім’я Афанасія Грищенка. Вночі чекіст Грищенко вистрілом у груди вбив Леонтовича, який помер, стікаючи кров’ю...
5 жовтня 1922 року “Щедрик” потрапив за океан й українською мовою зазвучав в нью-йоркському Карнегі-Холі. Публіка була у захваті, а у 1936 році народилась його англійська версія «Carol of the Bells».
Немає коментарів:
Дописати коментар