Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на
Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і
численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути
похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі
– «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…». Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у
Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського,
після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й
перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Щороку 22 травня українці йдуть на могилу поета, до
його пам’ятників, щоб ще і ще раз вшанувати генія української і світової
літератури.
Немає коментарів:
Дописати коментар