Поезія… Таке, здавалося б, просте слово в
сучасному світі. Але це цілий рушій, що здатен розпалити не одне крижане серце.
Поезія — це важлива частина життя. Це те, що розпалює вогник у душі,
змушує сміятися, плакати, насолоджуватись прекрасним. Поезія побудована на
почуттях, відображає цінності людства, передає події через призму емоцій
людини.
Спекотним серпневим днем читальна зала районної
бібліотеки зібрала в своїх стінах поціновувачів та самобутніх авторів
поетичного слова Монастирищини. Керівник літературного об’єднання «За
покликом душі» Катерина Бульба привітала присутніх з тим, що
популярність та інтерес до творчості місцевих поетів зростає, збільшується
кількість членів, все більше виходять друком збірки наших земляків. Родзинкою
сьогоднішнього зібрання була презентація збірки Євгенії Михайлівни Комар «Вірші
із безсоння ночей».
Авторка розповіла присутнім про своє непросте
життя, голодне повоєнне дитинство, майже 60-річний щасливий шлюб та, на жаль, і
найбільші для кожної матері втрати – смерть двох синів. Здається, все було
пройдено на довгій життєвій ниві: щастя і радість, біль і смуток. Думалося,
плин звичного життя з його щоденними турботами, роботою, переживаннями про
дітей, онуків нічого не зможе змінити. Та відбулися вікопомні події на Майдані,
початок військових дій в зоні АТО, Україна стала хоронити своїх синів… І серце
жінки- матері не змогло залишитись байдужим до чужого горя, до смертей чужих синів…
Безсонними ночами між молитвами за долю України Євгенія Михайлівна почала
писати вірші, осмислювати трагічні події. З-під пера народжувались вірші. Коли
віршів стало багато, виникла думка зібрати їх в окрему збірку, яку вона і презентувала
своїм однодумцям та шанувальникам. Перший розділ носить назву «Бережімо
Україну». Тут зібрано такі вірші: «Воїнам
України», «Хоробрі серця. Полеглим героям», «Полеглому синові», «Бережімо
Україну» та інші. Другий розділ має назву «Доле моя, доленько…», та містить поезію, яка ніби сімейний фотоальбом ілюструє життя
родини. Життя для поета може бути світлим та радісним, і разом з тим
болючим та трагічним. Поезії Євгенії Михайлівни притаманний особливий різновид
гармонії – вона насичена мотивами з історії, культури, образами природи.
Авторка шукає між ними рівновагу. Локацію впізнаємо або за прикметами в
текстах, або за назвами, уявні подорожі переплетіннями минулого і теперішнього,
власної пам’яті й пам’яті померлих рідних або загиблих незнайомців. Євгенія
Михайлівна отримала численні віршовані та пісенні вітання з виходом в світ
своєї першої повноцінної літературної збірки від колег: Валентина Асавлюк зачитала присвяту «Наймудрішій із жінок», «Прийняла все, що
доля дала…», Антоніна Навроцька вірш «Що
я можу сказати своїй подрузі…», пісенне вітання на власні слова і музику
від подруг Зінаїди Шудри та Марії Полонської, віншування від Зінаїди Дзірун «Матусю, добра, ніжна, мила…».
Катерина Григорівна познайомила
присутніх з новачками клубу – Галиною Мельник, яка презентувала слухачам вірші
із своєї збірки «Я проста на землі цій людина» та Любов’ю Сніцар з надзвичайно
мелодійною та естетично довершеною поезію. Творчість талановитих копіюваток
присутні вітали гучними оплесками.
Відкрила для всіх поезію невідомого
дотепер широкому загалу монастирищанина Віктора
Златовецького голова районної ветеранської організації Марія Завірюха. Щемливо-емоційно звучали його вірші
«Дружині», Самотність», «Життя в щілині».
Бібліограф районної бібліотеки Галина
Тимошенко познайомила присутніх з творчістю нашої землячки, нині жительки Києва
Людмили Стасюк. А також розповіла присутнім про уродженку нашого міста, музу
видатного угорського музиканта 19 століття Ференца Ліста – Кароліну
Вітгенштейн.
Марина Калінчук подарувала для читачів
книгозбірні дві свої нові збірки: «З
Україною в серці» та «Частинка душі…».
На закінчення Катерина Григорівна зачитала свій вірш, який
присвятила своїм однодумцям «За покликом
душі», стверджуючи, і мабуть всі з цим погодяться: поезія безперечно
потрібна нам у житті, потрібна як чисте повітря, як сонце, як їжа і вода, як
спілкування... І це сьогодні є беззаперечна істина.
Немає коментарів:
Дописати коментар