Молодь Че на Симоненківській орбіті

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! В.Симоненко 8 січня 2020 року вся українська спільнота відзначала 85-річчя від дня народження видатного українського поета-шістдесятника, громадського діяча Василя Симоненка. На Черкащині протягом всього року проходили різноманітні заходи покликані популяризувати творчість поета та його життєвий шлях. Обласною бібліотекою для юнацтва ім. В. Симоненка Черкаської обласної ради, за підтримки Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю ОДА, Обласної організації Національної спілки письменників України було оголошено про обласний конкурс вуличних акцій з юнацтвом присвячений 85-річчю від дня народження В. А. Симоненка. Конкурс вуличних акцій проводився серед бібліотек області, що обслуговують юнацтво з березня по жовтень 2020 року. Конкурс мав на меті популяризацію творчості видатного українського письменника Василя Симоненка шляхом проведення різноманітних заходів поза стінами бібліотек та навчальних закладів, привернути увагу юнаків і дівчат до творчої спадщини письменника, сприяти її популяризації серед молодіжної аудиторії, стимулювати бажання юнаків і дівчат дізнатись більше про особистість письменника, відкрити для себе нові грані його таланту; сприяти формуванню у юнацтва духовних цінностей та розвитку творчих здібностей, стимулювати до корисного і змістовно проведеного дозвілля. Монастирищенська центральна районна бібліотека, із дотриманням всіх карантинних норм, взяла участь в обласному конкурсі «Молодь Че на Симоненківській орбіті», відео-огляд якого можна переглянути за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=p215dvMhus8&t=8s Молодь Монастирищини читала свої улюблені рядки з невмирущої поезії Василя Симоненка. Як сказав Олесь Гончар про Василя Симоненка: «З глибини народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненківських поезій. Вогнем душі жевріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно випурхнулись в нашому красному письменстві…».