четвер, 18 травня 2017 р.

Вишиванка – душа України…

      Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури. Звернення до життєдайних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій та відродження культури українського народу. Витоки народного мистецтва сягають сивої давнини. Зберігаючи тісний зв'язок з традиціями народної творчості минулого, народне мистецтво набуває нового змісту, нових якостей і рис сьогодення. Вічнозелене дерево народної творчості збагачується новими паростками в нас час.
 
18 травня з нагоди відзначення Дня вишиванки працівники центральної районної бібліотеки підготували і провели для учнів 9-Б класу МНВК «Ерудит» годину народознавства «Вишиванка – душа України», на якій мали можливість ознайомитись з історією вишивки в Україні. В читальній залі оформлено книжкову виставку «Вишиванка моя, вишиванка». Вишивка в Україні – один з найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення життя, світ натхненних образів, коріння яких сягає міфології, звичаїв і уявлень наших предків. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров'я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини. Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковим для нашої традиційної культури. Без любові до них не станеш справжнім українцем, не зрозумієш українську душу. Мистецтво української вишивки стало візитівкою України в цілому світі. 
День вишиванки потрібний нам всім, щоб усвідомити свою сутність, свою ідентичність, своє українське єство, тому бережімо всі ці безцінні обереги, бережімо для майбутнього, щоб ніколи не загубилася в минулому творчість наших предків, творчість наших батьків і щоб майбутні покоління могли пишатися нами так, як ми пишаємося нашими предками.



Немає коментарів:

Дописати коментар