У Монастирищенській публічній бібліотеці панувала особлива, трепетна атмосфера - відбулося чергове засідання літературного клубу «За покликом душі», яке об'єднало серця навколо найболючішого та найважливішого: любові до України та шани до її героїв.
Цього дня поетичне слово монастирищан звучало наче молитва. Учасники зустрічі ділилися власними віршами та улюбленими рядками, у яких - і гіркота сьогодення, і невимовна гордість за тих, хто тримає небо над нами. Через поезію кожен присутній зміг виплеснути той біль, який щодня стискає серце, та знайти розраду серед однодумців. Рядки, присвячені українським захисникам, лунали з особливим трепетом, викликаючи сльози на очах та тиху, але непохитну віру.
Засідання вкотре довело, що українська поезія - це не просто рими, це потужна зброя, щирий щит і невичерпне джерело нашої сили. Це був простір, де кожен відчув: поки лунає українське слово та б'ються сповнені любові серця, наша країна стоятиме міцно.
Немає коментарів:
Дописати коментар